Відкрийте будь-яку карту Італії. Щоб зрозуміти, де розташована Іскʼя-Понте, знайдіть Неаполь. Зовсім поруч із ним — Мізенський мис, острів і місто Прочида, а також другий, більший острів. Це і є Іскʼя. Вулканічний острів у Тірренському морі наче охороняє північну частину Неаполітанської затоки. Його також знають під назвою Енарія, і він належить до провінції Неаполь регіону Кампанія.
Острів Іскʼя входить до складу Флегрейського архіпелагу й є найбільшим у Неаполітанській затоці. На острові розташовані три сплячі вулкани — Епомео (789 м), Тработті (512 м) та Монте-Вецці (Пʼєдімонте) (395 м), які востаннє вивергалися у 1301 році.
Звісно, сейсмологи попереджають, що виверження можливе. Але сьогодні це радше приваблює туристів, ніж лякає — адже зі схилів Епомео відкриваються захопливі краєвиди для фото.
Історія Іск’я-Понте
Іск’я-Понте — стародавнє місто, хоча сам порт заснований лише у ХІХ столітті. Перші поселення тут були ще в римський період. Хоча найперші колоністи острова були греками і селилися тут у VIII столітті до н.е. На жаль, пам'яток культури та архітектури досі майже не залишилося, крім грецького некрополя в бухті Св. Монтано. Називали вони його Pithecusa.
Зате у перші століття до н.е. тут будувалися вілли знаті. Є легенда, що Цезар подарував весь цей острів полководцю Корнелію Коссе. Він був не тільки офіцером війська Цезаря, але й промишляв піратством. Населення Іск’я-Понте стверджує, що саме тут, на острові, вони ховали рабів та награбовані скарби.
Окупували острів і варвари, готи та лангобарди, а потім — нормани, анжуйці та арагонці. Були тут і сарацини. Аж до XVI століття тут орудували корсари, кажуть, бував навіть Барбаросса. У XVIII столітті острів включили до складу Партенопейської республіки. У цей час тут мешкав Святий Джузеппе делла Короче, сьогодні його шанують як святого.
Туристична історія острова почалася приблизно в XV столітті, коли до термальних джерел приїжджала заможні люди не лише з Італії, а й з усієї Європи. А розквіт почався під час правління Арагонського короля Альфонса V. Знаменитий Арагонський замок був побудований ним у середині XV століття на місці давньої фортеці Гієрона I Сіракузького (474 до н.е.).
Порт Іск’я, власне Іск'я Порте, був заснований у 1854 році, після того, як місцем зацікавився Фердинанд Другий. Острів змінював назви і звався то Pithecusa, то Аєнарія, потім Інаріме Інсула Мінор. Потім просто Інсула і, нарешті, Ісцла чи Іск’я на місцевій говірці.
Саме містечко лежить у закритій гавані, по суті, на схилі згаслого вулкана. Він вважається столицею острова і умовно поділений на дві частини. Це Іск’я-Порто та Іск’я-Понте і між ними — кілька хвилин по мальовничій вуличці. Проживає тут щонайменше 18 000 жителів, тож місто вважається вельми густонаселеним.
