Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store
Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!
Десятки тисяч туристів щорічно приїжджають у Верону, щоб власними очима побачити той самий будинок, де, за легендою, жила Джульєтта – героїня трагічної п'єси Шекспіра. Тут можна загадати любовне бажання, залишити записку з ім'ям коханого або коханої, та й в цілому, не дивлячись на натовпи паломників, місце дійсно оповите романтичною атмосферою.
Але є один нюанс – шлях у двір Джульєтти проходить через тунель, цілком обліплений жуйками. Відвідувачі вірять, що якщо загадати бажання і наліпити на стіну жуйку, воно неодмінно збудеться. Місцеві комунальні служби їх захоплення не поділяють, тому регулярно очищають стіни від цих негативних наслідків романтики.
Світлана Демченко: «Будинок Джульєтти в Вероні. Кілограми жахливої жуйки, нависає сталактитами над головою.»
Легендарний Палац фестивалів на набережній Круазет вражає багатьох своєю... непомітністю. На час проведення фестивалю палац блищить у світлі яскравих вогнів, його сходинки встеляє червона доріжка, по якій неквапом проходять зірки, і все навколо сяє від безупинних спалахів камер.
В інший же час це нічим особливо не примітна будівля, яка дивує своєю простотою зачарованих зоряним шармом туристів.
Так-так, у Парижі теж є Статуя Свободи і не одна, а цілих три. Одна на Лебединому острові, друга – в Музеї Орсе, третя – на території Люксембурзького саду.
Найбільше туристів пригнічує перша. Багато туристів сподіваються побачити точну копію нью-йоркської Статуї свободи в натуральну величину, але їх чекає розчарування – французька версія в 4 рази менше своєї американської сестри.
Syava Razkevich: «Статуя Свободи, вона не більше ніж пам'ятник Шевченка в будь-якому парку.»
Головна брюссельська пам'ятка зазвичай дивує туристів своїм розміром. Статуя і справді мініатюрна – її висота складає всього 61 см, тому, якби не черги із туристів, її взагалі можна було б не помітити.
Таємничий археологічний пам'ятник, внесений в Список охоронюваних об'єктів ЮНЕСКО, на практиці виявляється не менш загадковим камінням, на які можна подивитися на відстані. Ті, кому вистачає енергетики цього місця сили, залишаться задоволені, а ось ті, хто любить розглянути пам'ятку уважніше, та ще й помацати, будуть розчаровані.
Валентина Половинкіна: «Стоунхендж... Їхала туди в очікуванні чогось неймовірного... По суті, до Каміння підійти не можна, Натовп людей з 5 екскурсійних автобусів по обгородженій стежці обійшла навколо Стоунхенджа швиденько, послухали аудіогід і бігом знову в автобуси. Яке місце сили? Розчарування :(»
Хтось називає цей будинок однієї з найбільш незвичайних визначних пам'яток Відня, а хтось твердить, що будівля нічим особливо не примітна. Це будівля роботи австрійського художника Фріденсрайха Хундертвассера.
Згідно з його задумом, мешканці будинку (їх тут близько 200) можуть креативити по повній: їм не тільки дозволено, а навіть потрібно прикрашати фасад своєї квартири, як їм заманеться. Можна фарбувати стіни, озеленювати балкони і тераси та всіляко ухилятися від стандартизованого виду.
Alyonka Likhter: «Будинок Хундертвассера, Відень. Взагалі не відповідає картинкам.»
Одна зі знакових пам'яток Барселони та бізнес-проект місцевого промисловця Еусебіо Гуель, який запропонував Антоніо Гауді втілити в життя його амбітну ідею.
За первісним задумом, парк повинен був стати зовсім не громадським місцем відпочинку, а заміським закритим селищем-садом для буржуазії. Ось тільки ідея зазнала краху: житло виявилося занадто дорогим, а його розташування не припало до душі потенційним покупцям. В результаті були викуплені тільки два будинки: один придбав Антоніо Гауді, другий – місцевий адвокат.
Зараз парк розділений на дві частини – платну і безкоштовну. Вхід в платну коштує €13.
Ihor Yaroshevskyi: «Парк Гуель в Барселоні, про який всі в такому захваті говорять, повне розчарування. Мені здається звичайний, доглянутий парк в будь-якому місті нічим не гірше, а ті пряникові будиночки можна і з вулиці подивитися і не платити за вхід.»
Люся Коджебаш: «Я в захваті від всіх місць, де була, але все-таки парк Гуель в Барселоні та цистерна Базиліка в Стамбулі – разводняк для збору грошей (ні про що).»
А ось які ще місця не вразили наших читачів:
Марина Швіц: «Єгипетські піраміди та сфінкс. Не перейнялася зовсім. Картинка з телевізора і все. Було прикро. Це - єдина мінусова пам'ятка в моєму списку.»
Svetliy Zhenya: «Найбільший мінусовий розрив "уявлення/реальність" – Колізей і Парфенон.»
LaPa Larysa: «Бельведер (Відень): фонтани в липні не працюють, сонячна спека, квіти на клумбах ніякі. Красивий вид відкривається тільки з верхніх поверхів палацу, а внизу не відчувається ні величі, ні особливості.»
Dmitry Ryapasov: «Атлантична Дорога в Норвегії – повний відстій і не варто навіть витрачати на неї час! Взагалі ні про що!»
Valerii Kotenko: «Paradise Valley в Марокко і Turtle Island на Балі. Дві найбільш даремні локації, що я відвідував.»
Sviatoslav Denysenko: «А ось Версаль. Бідненько якось. Розумом розумію, що він старший за більшість інших палаців на 100-150 років, але від розчарування не позбувся.»
Ірина Коновалова: «Музей Ватикану. Будівля не призначена для величезної кількості людей, якщо один раз зайшов – повинен іти тільки вперед і розглядати все, вузькі проходи. Наглядачі, які в Сикстинській капелі кричать Silence!, черга на вихід і т. д.»
Светик Медовская: «Кносс на Криті, взагалі не зрозуміла, що це було, половина реставрована під сучасність, даремно витрачені гроші та час.»
Ілона Швець: «Ейфелева вежа. Побачила її вперше раннім літнім ранком. Весь Париж потопає в зелені та тут щось темне і високе – незрозуміло. Вже підійшовши ближче почала придивлятися. Потім піднялася вгору, побачила величезне місто з висоти. А ввечері, коли вона засвітилася вогниками, я її оцінила.»
Але є і ті, хто налаштований більш оптимістично. Повністю підтримуємо!
Валерія Драгомирова: «Всі визначні місця гарні. В них історія, у них приваблива енергія, і вони назавжди залишаються в пам'яті.»
Катерина Фомічова: «Я в захваті від усього, що бачу в подорожах! Може тому, що люблю свій дім і тим самим не будую грандіозних ілюзій).»
Oleh Vyshnevetskyi: «Кожна пам'ятка – фактично це просто розкручене для збору грошей місце! "Камінь на якому сидів Олександр Македонський під час свого 3-го походу", "басейн у якому купалася Клеопатра", що там ще!? Важливо настрій, з яким ти знаходишся у тому чи іншому місці та з ким ти знаходишся!»
