Прекрасна Грузія: хінкалі, кіндзмараулі, сніг, сонце – все це Сакартвело!

Спонтанність – одне з моїх улюблених розваг останнім часом. Придбати квитки Київ-Тбілісі за тиждень до вильоту – саме те для пригоди. Дві години польоту і ось я в нічному аеропорту у обмінки з місцевою валютою Ларі, після чого мене чекає тригодинна поїздка по гірському серпантину до південних схилах Кавказького хребта.

Перший ранок в Гудаурі, кінцевій точці мого маршруту, було чарівним. Навколо незліченні вершини, вкриті сліпучим сніговим покривом, скелясті уступи, хмари, сонце і кристально чисте повітря. Від величі суворої краси Кавказьких гір дух захоплює і до цього пейзажу неможливо звикнути.

Кілька днів на гірськолижному курорті Гудаурі, що найбільш динамічно розвиваються в Грузії, є чим зайнятися. Гірськолижні траси різної складності і спуски поза траси для екстриму, добре розвинена інфраструктура. Після активного дня безліч барів не дадуть занудьгувати. Велика кількість кафе і ресторанів пропонують самобутні грузинські страви і місцеві вина, які ллються рікою.

Тут навіть в голову не прийде думка питати про європейської кухні, настільки смачна національна їжа. Вже добре знайомі українцям хінкалі, хачапурі і суп харчо, здаються тут надзвичайно смачними, а хачапурі по-аджарський, лобіо, і чвиштари – пиріжки з кукурудзяного борошна з сирною начинкою – змушують забути про дієту і не згадувати про неї зовсім. Чачею і домашнім вином пригощають і в готелі і на схилі – головне вчасно зупинитися. 3-5 днів в Гудаурі точно буде чим себе зайняти, а якщо раптом стане нудно, з вершини Кудебі можна спуститися на параплані в тандемі з одним з численних пілотів або орендувати вертоліт для екскурсії або фрірайд-туру.

В моєму варіанті подорожі було кілька днів у царстві Снігової королеви, і всього один, але дуже яскравий в Тбілісі. Часу дуже мало, так як день був перед вильотом, але побачити потрібно було, якщо не все, то багато. Добиралася до столиці я на маршрутці по Військово-Грузинській дорозі, і це теж було окрема пригода. Серпантин то і справа розгортав свої петлі навколо гір і пірнав в ущелини вздовж швидкої річки Арагві, відкриваючи переді мною неймовірної краси гірські пейзажі. Водій, розповідаючи історію цих місць, хрестився і вказував на ледве помітні будівлі монастирів у горах, які також служили дозорними пунктами під час війни.

По дорозі раз у раз доводилося зупинятися, щоб пропустити стадо овечок або вільно гуляє свинку – що для міського жителя теж незвично, а для тутешніх місць – буденність. В одному з пологих місць вздовж річки стоїть меморіал 300 арагвским воїнам, що вражає своєю монументальністю. На одному з поворотів дороги відкривається прекрасний вид на Жинвальське водосховище, яке утворюється греблею на річці. Вранці, при яскравому освітленні вода здається неприродно лазурній, але від цього панорама ріки й гір стає ще ефектніше. Окремої уваги заслуговує фортеця Ананурі, яка підноситься над річковою долиною. Зведена в 16 столітті, вона була форпостом кілька століть, переходячи від одних володарів до інших. Всередині фортеці знаходиться Успенська церква, відреставрована і діюча, але на стінах частково збереглися фрески з часів її побудови. Вид з кріпосної вежі відкривається захоплюючий – блакитна гладь води серед величних гір і хмари, цепляющие їх вершини.

У безпосередній близькості до Тбілісі розташувалося старовинне місто Мцхета – обитель Християнства в Грузії і знакове місце для кожного грузина. І я дуже шкодувала, що не змогла виділити кілька годин для візиту в це місто, бо панорама з гори з монастирем Джварі – це візитна картка Грузії.

У Тбілісі кінцева – це автостанція Дідубе, від неї в 50 метрах метро і моя мета – станція Авлабарі, звідти я почну знайомство з Тбілісі. З зими я за 2 години опинилася в весні з квітучими абрикосами і зеленою травичкою – навіть не вірилося, що всього в 70 км звідси мороз і повно снігу.

Отже, що можна встигнути побачити за 8 годин у цьому місті:

1. Побачити собор Цмінда Самеба – головну церкву Грузії, що помітно по її масштабами і розмахом. Навколо парк з дбайливо встановленими лавочками та питними фонтанчиками. Поза сезону дуже мало людей і місце це виявляється відокремленим. Зсередини храм так само величезний і прекрасний. В даний момент йде ремонт, але відвідувачів впускають, щоб помолитися і поставити свічки.

2. Прогулятися від собору по старому місту, нереставрированному і непричесанному, старого й іноді убогому, але зберігає дух старого Тбілісі. У таких двориках часто живуть літні люди під стать своїм будинкам.

3. Вийти до блошиному ринку «Сухий міст» і побачити відгомони радянського минулого у вигляді наборів Рибки і порцелянових фігурок балерин, військових медалей і ще тисячі різних штучок. Подивитися на грузинську кераміку, нескінченну різноманітність винних рожков, карбування, ножі, а по сусідству зазирнути на виставку картин грузинських художників.

4. Пірнути в звивисті вулички і загубитися серед колориту двориків і звичайному житті городян. Вийти на вулицю Шарденом і піддатися спокусі, зайти в один з незліченних кафе-ресторанчиків грузинської кухні. Розглядати східні килими, сувеніри та кинджали.

5. Не пройти повз храм Сіоні і помилуватися його внутрішнім оздобленням і прекрасним станом після реконструкції.

6. Вийти на набережну, милуватися Курою з її обривистими берегами, пам'ятником засновнику Грузії Вахтангу Горгосали в ансамблі з найстарішим храмом Метехі.

7. Прогулятися по парку Ріці, і побачити Тбілісі з «іншого боку», сучасної і футуристичний. Всі елементи парку, включаючи будівлі Театр музики й драми, Виставковий зал, схожі на дві величезні труби, а також Міст світу створюють враження експонатів на виставці архітектури майбутнього. Ефект підкріплює будівлю Будинку Юстиції у формі величезних грибів або пелюсток і скляний сталагміт готелі Білтмор на протилежному березі Кури.

8. Прокотитися по канатній дорозі над річкою і старим містом до стін фортеці Нарікала, яка домінує в панорамі разом з монументом Мати Картлі. У цьому місці вид на місто відкривається неймовірний. Тбілісі з цього ракурсу ніби парк мініатюр, видно як на долоні у всіх подробицях.

Прогулятися до Матері Грузії і зробити кілька фото в грузинській папасі і бурке, посміявшись від душі від свого безглуздого вигляду. Трохи пройшовши, можна потрапити прямо в ботанічний сад і затриматися на пару годин.

9. Прямо з ботанічного саду вийти до Мечеті Джума і заглянути всередину. Як і у всіх мечетях світу, стіни прикрашені писаннями з Корану, плиткою з арабськими витіюватими візерунками, а підлоги – пухнастими килимами. Туристів впускають, незважаючи на те, що ви можете бути іншої віри.

10. І наостанок – сірчані лазні. Незвичайне їх будова надає вигляд цього кварталу абсолютно казковий. Гуляєш по сферичним склепінням лазень, ніби по даху східного палацу. Попаритися і відчути на собі цілющу силу сірководневих джерел зовсім не залишилося часу, але це ще один привід повернутися в Тбілісі!

Летіла я з легким серцем, сповненим враженнями від нових місць, і розумінням того, що з Грузією я обов'язково зустрінуся!