На краю Землі: подорож до Патагонії, яка змінила моє життя

Що таке Патагонія?

Найбільш насиченою та крутою екскурсією вважається тур, який отримав назву «Big ICE». На льодовику проводиш приблизно 3,5 години і доходиш до його середини. Коли знаходишся на ньому, то не усвідомлюєш, що взагалі відбувається. Крижані озера за кілька десятків метрів глибиною, а під ногами близько 500 метрів льодовика. Неймовірно! Але навіть якщо ви обмежитеся тільки відвідуванням оглядового майданчика, це теж буде незабутньо! Дивовижне місце. Причому з будь-якого ракурсу.

2. Пік гори Фіцрой

3. Національний Парк Торрес Дель Пайне

На пляжах у Торрес Дель Пайні теж все чудово. Ось тільки температура повітря +10º влітку, тала вода з льодовиків і постійні вітри (хвилі на озері, як морські) різко скорочують кількість тих, що купаються до нуля.

Як дістатися до Патагонії

Мандрувати Патагонією можна або у складі екскурсійної групи, або самостійно. Ми вибрали другий варіант, бо тоді зовсім не залежимо від графіка руху та інших людей. Ми прилетіли до аеропорту Сантьяго, Чилі, орендували машину та поїхали зверху вниз. Є ще більш екстремальний варіант - подорож одному на велосипеді! Це дуже вигідно, але водночас дуже складно, енерговитратно та довго.

Якось ми підвозили хлопця з Національного парку Періто Морено. Він виявився з Еквадору. За кілька годин шляху назад до міста розповів нам свою історію.

Виявилося, що хлопець непогано розмовляє англійською, тому за наступну сотню кілометрів ми дізналися його історію. Сам він із Еквадору і подорожує вже 1,5 роки (!) на велосипеді. Спочатку він збирався з дому доїхати до свого друга до Буенос Айреса, але потім плани змінилися і він вирішив проїхати всю Південну Америку. Звідки має час, запитаєте ви? Ми також спитали. Він вирішив звільнитися з роботи і вирушити підкорювати світ. А де тоді гроші? І це ми також запитали. По-перше, коли подорожуєш велосипедом, непогано економиш на бензині та транспорті в принципі. За спиною в нього рюкзак з наметом, який він розбиває в будь-якому місці. Мало того, як розповів нам попутник, за всі півтора роки він ще жодного разу не жив у хостелах. Навіть вони йому не по кишені. І ось тут варто знову наголосити на гостинності місцевих людей.

Дуже часто його запрошують до себе на нічліг жителі суворих патагонських земель, коли він стукає в їхні двері, щоб сховатися від вітрів та розбити намет на території їхнього господарства. А одна родина навіть запропонувала тимчасову роботу у допомозі зі стрижки овець. Таким чином, він не лише 10 днів був з дахом над головою, триразовим харчуванням, а й заробітком близько $25 на день. Ці гроші він витрачає на базову їжу в дорозі (харчується в основному рисом та бобами), а іноді навіть може замовити собі пива у кафе. Коли гроші закінчуються, він шукає ще якогось підробітку.

Він розповів, що іноді крутити педалі зовсім непросто і не стільки через круті підйоми, як через сильні вітри. Наприклад, з міста Пуерто Наталес до міста Ель-Калафате, відстань між якими можна подолати за 3-4 години на авто, він їхав 7 днів! Чи треба говорити, як радий був він дістатися льодовика Періто Морено. Він виділив зі свого скромного бюджету $20 та провів у національному парку весь день. Ми уважно слухали його, ставили запитання, а він, посміхаючись, розповідав.

Одне ясно абсолютно точно - Патагонія дивовижна.

Тут легко дорогу може перебігти лисиця, а потім можна побачити, як птахи каракара жадібно ділять видобуток прямо на узбіччі. І це буквально за пару десятків метрів від озера з рожевими фламінго та лебедями з чорною шиєю та головою. Все це тут можна спостерігати, не виходячи із машини. Звичайно, місць набагато більше, але ці три свого роду візитні картки.

Ще можна заїхати до міста Пунта Аренас – найпівденнішого континентального міста світу, до речі, звідки курсують катери на острів Магдалини до магелланових пінгвінів. І, звісно, Мармурові печери у Чилі.

Патагонія — справді суворий край для досвідченого мандрівника, тож чекати там підвищеного комфорту не доводиться. Але та краса, яку вона дає натомість, абсолютно точно того варта.