Париж в листопаді: теплі фарби французької осені

Ось вже 13 років я як менеджер Де Люкс подорожей, допомагаю людям здійснювати їх мрії. А зараз, використовуючи весь свій накопичений досвід, я вивела туристичне агентство на новий рівень – створила Клуб Джерело для любителів подорожей зі змістом. За роки подорожей я накопичила цінний досвід, яким зараз готова поділитися з вами. Сьогодні це будуть спогади про поїздку в Париж в листопаді.

Справу було рік тому на дитячі осінні канікули, які ми вирішили провести в Парижі і не пошкодували! Хоча б тому, що наш сірий листопад радикально відрізняється від паризького – насамперед кольором! Париж на початку листопада все ще купається в теплих кольорах осені – жовті листя на Champs-Élysées, червоні маркізи кафе на Île Saint-Louis та темно-зелені St. Germain, буйство фарб на прилавках торгової Rue Cler, і, звичайно, яскраві кущі хризантем у вазонах навколо мого найулюбленішого місця в Парижі – фонтану Медічі Jardin du Luxembourg. Ще я люблю Париж восени, так як тут вона якась тепла». Навіть у дощовий листопадовий день, коли ти сидиш в улюбленому ресторані з видом на Ейфелеву вежу, – на душі точно тепло. Туристу на замітку: рекомендую один з моїх улюблених ресторанів Парижа з видом на вежу – «Chez Francis» (7, Place de l Alma, Тел: 01 47 20 86 83).

Що ж стосується розміщення в Парижі, то тут у мене є довгий список рекомендованих готелів туристу на замітку. Все залежить від того, в якому районі вам більше подобається жити. В першу чергу, розповім про район, в якому подобається особисто мені. «Золотий трикутник»: його складають вулиці авеню Монтень, Жорж V і Єлисейські поля. Це район, де зосереджені всі модні будинки та їх бутіки – Louis Vuitton, Dior, Chanel, Celine, Guerlain, Hermès, Gucci, Valentino, Nina Ricci, Chloé... Просто гуляти там, розглядаючи вітрини – це вже зустріч з прекрасним. І жити тут дуже зручно – тихо, чисто, багато ресторанів. З готелів рівня Де Люкс тут, звичайно, фаворити Four Seasons Hotel George V Hotel Plaza Athenee, улюблений Голлівудом. Ну а якщо вам хочеться підібрати приємну четвірочку, то в цьому районі можу порадити бутік-готель Chambiges Elysees або готель Château Frontenac.

Якщо ви хочете жити ближче до району Лувру, то два легендарних гранд-готелю Парижа розташовані у Place Vendôme, на якій б'ється пульс паризької ювелірної індустрії. Головний готель тут, звичайно, – Hôtel Ritz Paris. А за рогом цікавий класичний Hôtel Le Bristol. У цьому ж районі ви знайдете і музей Коко Шанель.

Якщо хочеться жити ближче до більш демократичного шопінгу, то рекомендую сучасний і стильний Mandarin Oriental на Rue Saint Honoré. А для економних туристів прямо в саду Тюїльрі є мила четвірка – Hotel La Tamise.

Ну, а тепер поговоримо про поживу для душі! Звичайно, за кількістю пам'яток, музеїв, державних і приватних виставок Парижу немає рівних. Я встигла побувати в Парижі 4 рази, але все ще не подивилася. Тому моя вам порада: не намагайтеся побачити все і відразу в першу ж поїздку – все одно не вийде, залиште щось на потім. Краще розбавляйте музеї можливістю просто побути спостерігачем цього «свята, яке завжди з тобою»!

І ще одна важлива порада: коли ви вперше йдете в будь зі світових мегамузеев, таких як Лувр або галерея Уффіці, або ж в музеї Ватикану – ідіть з гідом (бажано з індивідуальним). Інакше ви ризикуєте потонути в цьому потоці прекрасного. Гід проведе вас повз черг по найважливіших пунктах і ви зможете скласти цілісне уявлення. А вже в другий раз, коли ви будете мати загальне уявлення про колекції, можна йти самостійно або з аудіогідом. Але завжди купуйте вхідні квитки і, там де це можливо, бронюйте час відвідування заздалегідь онлайн. Або купіть картку Парижа – Paris Pass, щоб не стояти в загальній величезній черзі за вхідними квитками.

Ще один зі списку улюблених – музей Д'орсе. Найцікавіше тут – це неперевершена колекція імпресіоністів і постімпресіоністів. Це всіма улюблені і прості для розуміння Моне, Дега, Ренуар і Ван Гог. Сюди можна йти і без гіда, самостійно. Тут завжди багато людей, тому ідіть або з ранку раніше, або ближче до вечора, щоб уникнути основного туристичного потоку.

Один з моїх самих улюблених музеїв Парижа – музей Родена, який знаходиться посеред чудового парку. Приємно ще й те, що черг тут немає. Але, звичайно, головне тут – це прекрасні роботи скульптора!

І наостанок розповім вам про музеях Парижа абсолютно чудове! Спочатку поїдьте в будинок-музей Клода Моне у Живерні і подивіться на його сад і ставок з ліліями. А після цього підіть у Musée de l'orangerie і подивіться на його латаття на всю стіну, написані в різний час доби. Це справді дивно!

У листопаді є щось дуже романтичне у цій миті між восени і взимку – коли ще тепло, але вже відчуваєш цю приємну смуток від того, що літо пішло. Особливо здорово насолоджуватися цим відчуттям в кафе біля Сорбонни, вдихаючи аромат кави, і слухаючи, як нове покоління молодих і вільних студентів обговорює політичну ситуацію в країні або, що буває частіше, свої нові любовні пригоди.

Якщо говорити про кіно і Парижі, то в цьому дивовижному місті знімали безліч чарівних фільмів. Все хочу скласти повний список, перше місце в якому, мабуть, віддам фільму Вуді Аллена «Північ у Парижі». А ще люблю фільм «Перед заходом сонця» – чудовий сюжет, чудові актори. Після перегляду люблю приходити в легендарний книжковий магазин Shakespeare and Co, де бували Ернест Хемінгуей, Генрі Міллер, Бернард Шоу, Андре Жид, Гертруда Стайн та інші.

Хемінгуей пізніше присвятив Сільвії Біч, господині Shakespeare and Co, оповідання «Свято, яке завжди з тобою». Він писав: «... краще Сільвії до мене ніхто ніколи не ставився». Біля магазину є миле кафе, де приємно випити кави з видом і почитати щось з свіжопридбаний. Так що, перед вашою наступною поїздкою рекомендую подивитися фільм і прочитати історію магазинчика Shakespeare and Co. І тоді, коли ви прийдете сюди на каву в компанії книги, у вас з'явиться чудове почуття причетності до історії – саме так було у мене.

Парки Парижа прекрасні в будь-який час року! На мій погляд, найромантичніші з них – Parc Monceau і Jardin du Luxembourg. Що тут ще додати до фото? Колись Хемінгуей тут ловив голубів щоб прогодуватися, а зараз ви можете взяти пляшку бордо і смачний камамбер, і влаштувати пікнік на лавці, як роблять місцеві жителі – і нехай весь світ зачекає!

З приводу точок огляду Парижа з висоти пташиного польоту – мені сподобалося і на Ейфелевій вежі. Вірніше, навіть не стільки вид з вежі, скільки сам процес підняття на більш ніж столітньому диво інженерної думки – ліфті. З приводу того, як туди потрапити без черги, відповідь: ніяк. Я кілька разів намагалася забронювати відвідування онлайн, і незважаючи на те, що робила я це заздалегідь, там завжди все розкуплено. Тому просто приходьте рано вранці, хвилин за 30 до відкриття, і будете в числі перших.

Сподобався мені і вид з висоти Тріумфальної арки. Але сама чарівна точка огляду Парижа – дах собору Notre-Dame de Paris! Може, завдяки горгульям, що охороняють це місце від злих духів, може, завдяки горища, на якому жив Квазімодо... Не знаю, але враження казкове! Правда, і тут теж ні хитрощів, як обійти чергу, тому що ліфт лише один. Єдиний варіант – це приходити не в годину пік, а перед відкриттям.

Ще в Парижі мене вразила капела Chapelle Saint – це готична каплиця на острові Сіте, побудована для Людовика Святого. Її називають церквою без стін – замість стін там практично суцільні вітражі! Особливо це вражає в сонячний день – вона вся світиться безліччю фарб. Настійно рекомендую до відвідин.

Але все ж, головне в цьому місті – це його шарм. Він одночасно невловимий і очевидний. Це всюдисуще французьке l'art de vivre – мистецтво жити. Якщо придивитися, то побачиш це скрізь. І майже в обов'язковому ранковому ритуалі: по дорозі на роботу забігти в кафе на капучино зі свіжим круасаном або еспресо і ранковою газетою. І в неспішних обідніх перервах людей у ділових костюмах в ресторанах ділового центру, навіть у будній день: з задоволенням за келихом вина і не менше години. І гуляючи по Монмартру і спостерігаючи за робочим днем місцевих художників: бачиш, як після продажу однієї зі своїх картин художниця заходить в сусіднє кафе і через дві хвилини виходить звідти з двома бокальчиками шампанського і полуницею, щоб відзначити з колегою вдалий робочий день.

І при цьому Париж живе і розвивається, а його жителі встигають не тільки жити, але ще і насолоджуватися життям! Чого я і нам з вами, від душі бажаю!