Багато хто плутає гірськолижний курорт Стоу (Stowe Mountain) з парком Стоун Маунтін (Stone Mountain), в якому знаходиться величезна гора-моноліт, яка дала йому назву. Але кам'яна брила лежить неподалік Атланти у штаті Джорджія (США). А щоб зрозуміти, де знаходиться Стоу, треба перевести погляд трохи на північ від карти і знайти штат Вермонт. Там біля міста Стоу і розташувався один з найкрасивіших гірськолижних курортів США.
Містечко знаходиться в долині між двома горами: Спрус-Пік і Менсфілд. Остання вважається найвищою у штаті — 1 340 м. Звивисті довгі траси прокладені лісистими горами, які вкриті снігом з листопада по квітень. Діє у Стоу валюта США — долар (USD).
Дослідники вважають, що перші лижі з’явилися на місцевих горах наприкінці XIX століття. У містечку Стоу, що розташоване за кілька кілометрів від сучасного курорту, діяло лісозаготівельне господарство, тож людям часто доводилося пересуватися тут узимку на своєрідних лижах. Перший спуск із місцевих гір на справжніх лижах задля задоволення здійснив 1 лютого 1914 року Натаніель Гудріч, бібліотекар Дартмутського коледжу. В архівах коледжу зберігаються документальні свідчення цього факту.
Однак історія Стоу як гірськолижного курорту починається з 1934 року. Під час Великої депресії президент Франклін Рузвельт створив Цивільний корпус охорони природи, до якого набирали молодих людей. Керівником відділення у Вермонті став Пері Мерріл, який сформував свою команду та з 1 листопада 1933 року почав прокладати тут траси. Рівно через 20 років після бібліотекаря з Дартмута, 1 лютого 1934 року, першим трасою спустився один із учасників патруля — Пол Барквін. Тому вважається, що Стоу був заснований у 1934 році.
За два тижні до першого затяжного спуску у містечку офіційно відкрилася лижна школа, засновано лижний клуб гори Менсфілд та зареєстровано офіційний лижний патруль Менсфілда — один із перших у США. На початку сезону 1936 року тут відкрили перший бугельний витяг, а в середині ще один.
Курорт набирав популярності, і в 1938 році тут пройшла National Race. Охочих взяти участь була величезна кількість, і витяги з ними не справлялися. Окремі сміливці намагалися піднятися на гору на своїх автомобілях. У результаті застрягли в снігових заметах так, що деякі машини відкопали через кілька тижнів після завершення змагань.
Через два роки на курорті з'явився однокрісельний витяг — найдовша канатна дорога в США на той час. Але працював він настільки повільно, що своєї черги лижникам доводилося чекати щонайменше дві години. Проте підйомник успішно пропрацював до 1986 року. У 2000 році Стоу був повністю реконструйований з урахуванням вимог екологічних служб. При цьому частину спусків перейменовано на честь лижників, які організували курорт та прокладали тут траси.
