Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store
Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!
Якщо гарненько покопатися, куди йдуть корені мого переїзду, то все почалося після закінчення університету. Я почала свій бізнес – заснувала сайт про підготовку до весілля, завдяки чому отримала колосальний досвід управління проектами. Потім обставини склалися так, що я почала працювати в IT.
Втім, мій переїзд в Люксембург стався не відразу – все почалося з переїзду в Польщу. Коли на роботі мені і моєму хлопцеві запропонували поїхати працювати до Варшави, я погодилася не роздумуючи, а вже потім почала сумніватися. Після цього в моєму житті трапилися 1,5 місяці життя в Нью-Йорку і я зрозуміла, що все роблю правильно. Це ні з чим не порівнянне задоволення: виходити на вулицю і знати, що в яку сторону ти не підеш – обов'язково натрапиш на щось новеньке. Тому моєю головною мотивацією до переїзду були подорожі, відкриття нових місць і граней в собі самій. Всі два роки в Польщі ми дотримувалися одного правила – жодного місяця без подорожі. Благо з Варшави це робити в рази легше, ніж з рідного Дніпра. Чи варто говорити, що за цей час я побачила більше, ніж за всю попередню життя?
Після двох років у Варшаві ми зрозуміли, що відчуття нових місць за кожним поворотом починає пропадати. Було вирішено почати шукати нове місце для життя. Але тут виникла несподівана перешкода: коли ти шукаєш роботу не в конкретному місці, а по всьому світу – це трохи складно. Але ми були не дуже перебірливими, головним для нас було побачити новий світ і нову культуру.
Тому, коли прийшла пропозиція з Люксембургу, ми не дуже вдавались у дослідження особливостей цієї країни. Нам було достатньо того, що вона має чудове географічне розташування, а Бельгію і Францію ми до того часу ще не встигли відвідати.
Щоб отримати робочу візу в Люксембург, нам знадобилося отримати дозвіл на роботу. Для цього потрібно зібрати купу документів – від свідоцтва про народження, диплом з університету, а потім чекати близько шести тижнів. І вже потім, отримавши позитивну відповідь, можна подаватися на візу. Так як ми їхали з Польщі, що нам не потрібна була віза, а лише дозвіл на роботу. Однак збір, переклад та апостилювання документів теж зайняли час, тому від моменту отримання пропозиції до фактичного переїзду пройшло близько 3-х місяців.
Люксембург – це не місто, це ціла країна. Мало хто живе у місті, найчастіше люди живуть за його межами. У цьому місці кордону далеко/близько стираються. Я звикла жити близько до центру, а тут живу в 20 км від роботи – на кордоні з Німеччиною, у місті з населенням 200 осіб і без магазинів. І, треба сказати, мені це подобається! Тільки от без машини тут складно.
Незважаючи на розвинений і зручний громадський транспорт, машина дуже виручає. Особливо, якщо потрібно поїхати в Німеччину за покупками, так як ціни там деколи в два рази дешевше, ніж у Люксембурзі. А ще тут ніхто і нікуди не поспішає. Так нам підключили Інтернет тільки через місяць, крім тут все ще в ходу паперові листи, бо тут я навчилася кожен день перевіряти поштову скриньку.
Життя в Люксембурзі трохи ускладнює різноманітність мов. Тут три офіційних – люксембурзька, німецький і французький. З трьох я не знаю жодного. Правда, тут дуже лояльно ставляться до експатів, тому під всіх офіційних установах говорять англійською. Це рятує, поки я вчу французьку.
Тим не менш, люксембуржці дуже толерантні. Вони не будуть фиркати носом, якщо ви раптом у вас не вийде підтримати з ними бесіду на люксембурзькому. Швидше за все вони будуть дуже старатися комунікувати з вами, намагатися згадати всі знайомі слова англійською, щоб обговорити ситуацію на дорозі і побажати вам гарного дня. Історично так склалося, що люксембуржці знаходяться між німцями і французами. Ось і вийшов такий собі мікс організованості і відчайдушності.
Ось тільки, щоб оцінити корінних жителів, їх спочатку потрібно знайти, а це не так-то просто. У більш-менш великих містах більшість ваших сусідів будуть такими ж експатами, як і ви – в країні близько 40% некорінного населення. Зате набагато легше проходить соціальна адаптація, оскільки дуже багато людей навколо теж недавно переїхали і шукають друзів.
Багато хто кажуть, що у Люксембурзі нудно. За рік з гаком я цього не помітила, так як моя головна розвага – це подорожі. Я скоріше навіть пропускаю цікаві мені заходи, що проходять в Люксембурзі, так як мене звуть в інші країни. За 2017 рік я встигла відвідати 10 країн, а в Німеччині, Бельгії і Франції була по кілька разів. Кордони занадто близько, вони притягують і їм дуже складно чинити опір.
Та й сам Люксембург багатий своїми визначними пам'ятками. В туристичних брошурах він позначається як «Unexpected». І, дійсно, поняття «несподіванка» цілком і повністю передає дійсність. Мало хто очікує від цієї крихітної країни такого природного різноманіття і краси. Однак вона дійсно вміє дивувати!
А ще, в Люксембурзі проводиться одне з найбільш смачних вин в світі, яке практично не експортується. Я ніколи не була фахівцем у питанні вин, а тепер можу на смак визначити сорт винограду. Ось що робить з людиною життя в місті з 8-ю виноробними!
В цьому році Люксембург зайняв третє місце з розвитку IT-сектора після Парижа та Амстердама. Також є тенденція до збільшення населення, тому розвиток прогнозується не тільки в IT-секторі. Так, наприклад, після «Брексита» багато європейських компаній обрали Люксембург для розміщення своїх headquarters в Європі.
Але, не дивлячись на це, тут не так багато відкритих позицій, як хотілося б. Тим більше що на ринку не так вже багато англомовних компаній. У вас буде більше шансів, якщо ви будете володіти, як мінімум, французькою мовою. Але при цьому в Люксембурзі найнижчі податки в порівнянні з сусідами і досить високі зарплати – мінімальна близько 2000 євро.
Про бізнес сказати складно, оскільки немає досвіду ні у мене, ні у моїх друзів. Але якщо доведеш, що Люксембургу вигідна твоя компанія, то можна починати навіть зі статутним капіталом в 1 євро.
Істинно люксембурзьку кухню доведеться шукати так само довго, як корінних люксембуржців. Вплив більш великих сусідів у вигляді Франції і Німеччини дуже позначається, тому місцеві страви частково німецькі, частково французькі. Найпоширеніше блюдо – Gromperekichelcher. Це щось на кшталт наших драніков, але більш пишних. Подають їх з яблучним пюре, яке тут називають компотом. Дуже незвичайний смак! Але точно таке ж блюдо можна знайти і в деяких регіонах Німеччини.
Крім того, у нас дуже популярне печиво макаронів, яке за однією з версій було винайдено саме в Люксембурзі, а не у Франції. І все-таки головним кулінарним надбанням Люксембургу я б назвала вино. Воно дійсно дуже високої якості і суттєво відрізняється від того, що у сусідів.
Must-see місця Люксембургу
Дуже часто зустрічаю досить негативне враження від Люксембургу у побували тут, хоча насправді люди нічого толком не побачили. Місто дуже незвичайний, завдяки природним особливостям і рельєфу. Оцінити по достоїнству його можна на вулиці Chemin de la Corniche. Ось прямо вся вулиця – це суцільний приголомшливий вид на місто з найбільш вигідних ракурсів. Якщо ви не були на ній, то ви не були в Люксембурзі.
Але не столицею єдиної. Я дуже рекомендую поїздити по країні, побачити Мозельскую долину з хвилями виноградників на пагорбах, піти в двогодинний міні-похід по скелях Mullerthal, відвідати замки (Vianden, Larochette, Clervaux, Beaufort та інші), насолодитися природою в районі Esch-sur-Sure. За рік я встигла дуже полюбити цю країну, тому не втомлююся рекомендувати всім приділити їй хоч трішки уваги.
Ви повинні відразу розуміти, що Люксембург – це не Париж, і не Лондон. Тут вас чекає спокійна і розмірене життя в двох годинах їзди від Парижа. А ще, в Люксембург немає прямих перельотів, так і дешеві квитки знайти проблематично. Найпростіше долетіти до розташованих неподалік Парижа, Брюсселя, Кельна або Страсбурга і вже звідти доїхати в Люксембург на поїзді. Але, в цілому, найзручніше подорожувати на машині. Благо, що бензин тут один з найдешевших в Європі.
