Кальярі розташований у південній частині італійського острова Сардинія, на березі 200-кілометрового Сардинського каналу, на протилежному березі якого вже Африка, а саме Туніс.
Населення Кальярі ніколи не було однорідним. Національний склад міста стабілізувався лише в середині XIX століття, коли Сардинія, а разом з нею і Кальярі, увійшли до Італії. Сьогодні у місті проживає близько 160 тисяч людей, 98% з яких – італійці.
Стародавній Кальярі заснований фінікійцями у VIII столітті до н. е. Засновникам міста так сподобалася місцевість, що поселення назвали Кар Вааліс, у перекладі — «місто Бога». Через два століття тут влаштувалися карфагеняни, а в 238 р. до н.е. їхнє місце зайняли римляни, які провели водогін, вимостили дороги та площі. Населення міста отримало статус вільних римлян і мало багато прав і свобод.
Далі за розпорядженням долі місто опинялося під владою вандалів, зазнавало набігів арабів, завойовувалося візантійцями, пизанцами, арагонцями… У XVIII столітті Кальярі по черзі володіли британці, австрійці, іспанці та французи.
Сучасне своє обличчя місто набуло наприкінці XIX — у середині XX ст. У цей час у рамках руху piccone risanatore («зцілювальна кирка») багато старовинних міст Сардинії, у тому числі і Кальярі, було реконструйовано та впорядковано силами місцевих жителів.
З 1949 року Кальярі є столицею Автономного округу Сардинія, що входить до складу Італійської республіки.
