Ці люди подорожували в 2020 році і ось, що з цього вийшло

Ксенія Буено

Блогер, організатор фітнес-турів

Як не дивно, але 2020-й не підкачав. Звичайно можна було б нити, що і на Фіджі не полетіло, і на Сейшели не звозило 20 людей і Балі було в планах (60 осіб). Невдача за невдачею, але не така я людина, щоб страждати. Так, я не заробила всіх грошей світу. Так, поставлені цілі довелося відкласти до найкращих часів. Але мій сенс життя не складається з поставленої мети, досягнень і нагород... я ніколи не прагнула бути відмінницею ні в школі, ні в житті і тому не приймаю близько до серця якихось факапів.

Як я планувала прожити 2020: Куба - Аргентина - Чилі - Патагонія - Сейшели - Сінгапур - Фіджі - Гаваї - Балі. У проміжках між робочими поїздками – відзначитись у 20 країнах світу. А тепер про те, як було насправді.

Микита, Java-розробник

Що ми знаємо про Албанію? Наркотики, мафія, злидні, можливо, красиво, але хто знає? Десь поруч із Косово, Македонією, але.. okay, Google, where is Albania? У середовищі теперішнього. Оновлюємось! Насправді Албанія – привітні люди, приголомшлива природа, найкрасивіше Іонічне море, найсмачніші морепродукти, чисті вулиці і, мабуть, низькі ціни.

Отже, що таке Албанія, яку ви дізнаєтесь, поговоривши з місцевим мешканцем? Тут усім заправляє мафія, ніхто не сплачує податки. Усі платять мафії, а ті щось роблять там для країни. До речі, дороги тут щось середнє між «бориспількою» та проспектом Перемоги у Києві, навіть не основні, навіть десь у ніде. Тачки «женуть» з Європи, Тільки не як у нас з Литви, а «женуть». VIN код із історією? Явно немає. В розшуку? Ну можливо ;) Там можна купити CLS 2009 року за €4000-5000, really? Yes. Кількість Мерседесів тут просто зашкалює, у житті стільки не бачив, причому від 1960-х до 2020. Звичайно, більшість 90-х років. Маю на увазі, що вони тут взагалі стоять копійки. Також є багато машин з італійськими номерами, англійськими, але це не туристи, номери, скажімо так, є тимчасовими.

Оплата карткою, тим більше Pay Pass – ні. Коли заплатив Apple Pay на заправці, заправник крикнув «Пееееяяя телефоонааааа?». Так, співаючи телефону. Хоча, на північному Кіпрі я вчив людей користуватися терміналом для Pay Pass. Водії їздять абсолютно як хочуть, їм неважливо виїжджає він або у нього знак «поступися дорогою» – просто їде. Якщо ти водій на мерсі, можна спокійно стати посеред вулиці, адже ти – король життя. Така любов до машин прищеплена їх правителем, який якраз їздив на мерсі і це показник, що життя вдалося, будь-якого року, в якому стані. Важливим є сам факт, не більше.

Резюмуючи, якщо перебувати в Саранді і просто відпочивати, то відпочинок вийде не гірше за Грецію: пляжі – супер, природа теж. Їжа смачна, кафешки недорогі, свіже повітря. Так, не можна платити карткою, але готівка свого роду атракціон, який навіть подобається, адже ти на відпочинку, отже, take it easy. Якщо дізнаватися далі і глибше, як ми це зробили і, до речі, не шкодуємо, то Албанія – це Україна у 90-ті з якимись натяками на 2020-й. Висновок: в умовах закритих меж 10/10. За відкритих – вирішувати кожному. Вдруге чи поїдемо? Можливо ;)

Тетяна Кузьменко

аккаунт-менеджер в українській ігровій компанії Gamepack, волонтер соціальних проектів, перекладач

2020 планувався насиченим подорожами: після двох коротких поїздок Європою у лютому наступна має бути у квітні разом із хлопцем, який живе за кордоном. У березні разом із локдауном були скасовані плани не просто поїхати кудись, а зустрітися з хлопцем як мінімум до літа. Якоїсь миті під час карантину я вирішила з'їхати з київської квартири, яку орендувала ще з двома дівчатами, і поїхати до батьків у село на Черкащині. Мета була заощадити гроші на майбутні подорожі, коли відкриються кордони, і, наприклад, полетіти до Грузії. Відкласти гроші вдалося легко, бо й на роботі все стабільно, і вдалося ще розпродати непотрібні речі та прочитані книги, які я точно не хотіла перевозити з собою, і тим більше не збиралася брати в подорож. Коли настав липень, а Грузія так і не відкрилася, місцем зустрічі з хлопцем стала Одеса, де ми почали планувати подорож.

У липні ми вибирали країни з невеликого списку відкритих, перевіряли в якій зоні країна, чи потрібен тест, тому що це такі ж додаткові фінансові витрати, як квитки та оренда житла. Найбільш привабливими виявилися Балкани, тому що я не була там ніде, окрім Болгарії, тягло море та невисокі ціни. Мій хлопець Мартін веде ютуб канал, а також, як і я, працює повний робочий день, розробляє сайти та мобільні програми. Із самого початку ми з Мартіном вирішили, що їдемо не просто у відпустку, а повноцінно працюватимемо і житимемо на свої зарплати, не витрачаючи заощаджень. Ведемо бюджет, куди додаємо витрати кожного за день та місяць, а також вартість квитків та житла. Вибираємо квартири з Airbnb із кухнею, щоб добре харчуватися без особливих витрат. Заздалегідь уточнюємо із власниками швидкість інтернету, тому що наші роботи повністю від цього залежать.

Першою нашою країною була Албанія, куди полетіли прямим рейсом Київ – Тірана. За тиждень у столиці встигли познайомитися з містом, попрацювати, а у вихідні махнули автобусом до Адріатичного моря в Дуррес. Мене найбільше зачепила історія цієї зовсім недавно відкритої для туризму країни, особливо музей у занедбаних бункерах Bunk'Art, що розповідає про жорстку диктатуру, а також підтверджує неймовірну креативність албанців. Раджу також піднятися на канатній дорозі та випити кави на вершині гори Дайті з чудовим краєвидом. Потрапити далі до Північної Македонії виявилося не так просто, оскільки прямого рейсу між Тираною та Скоп'є не було. Це була довга подорож автобусом, ніж ми очікували, очевидно на автостанції применшили кількість годин, але ми успішно доїхали та провели там чудові 3 тижні. Столиця вразила архітектурою, смачною та недорогою їжею, міксом культур та релігій. На одних вихідних ми орендували авто та поїхали до міста Охрід до однойменного озера та провели день гуляючи по набережній та купаючись в озері.

Наступною була Туреччина, оскільки на той момент не вимагала тесту чи карантину для тих, хто прибуває з Північної Македонії, порівняно з Болгарією та Сербією, між якими ми обирали. Почавши з гучного та смачного Стамбула, ми далі полетіли до спокійної Каппадокії, щоб політати на повітряній кулі та насолодитися марсіанськими краєвидами регіону. Перельоти всередині Туреччини досить бюджетні і перед Анталією ми ще пожили тиждень у місті Кайсері, яке тепер називається нудним містом Туреччини. Наступні 2 тижні в Анталії до роботи та дослідження міста додали ще й купання у морі, цього разу Середземного. Іноді о 8-9 ранку йшли на пляж, щоб встигнути розпочати робочий день о 10.30-11.00, гуляли або ввечері після 19.00, або у вихідні. Однозначно рекомендую прогулятися старим містом Калейчі та пообідати з видом на кораблі припарковані під старим міським муром.

Далі через Стамбул ми полетіли до Сербії. 3 тижні у Белграді ми насолоджувалися прогулянками парками, набережними Дунаю та Сави, центральними кварталами. Загалом Сербія виявилася дорожчою за попередні дві балканські країни і, тим більше, Туреччину. Окрім Белграда ми ще бачили місто Нові Сад із казковою фортецею та європейською архітектурою. У жовтні ми стали відчувати, що зиму в цій частині світу проводити не готові, починало холодати і до критеріїв вибору додалася плюсова температура.

Серед країн, які точно відкриті і не вимагають ПЛР-тесту була Мексика, та й вся Латинська Америка показувала позитивну тенденцію, тому полетіти в Мексику на зиму здалося нам найкращою ідеєю. І ось через Стамбул, а потім з пересадкою в Парижі ми дісталися Канкуна на Карибському узбережжі, де планували пожити місяць, а далі побачити інші міста Мексики, загалом за 2,5 місяці. Околиці Канкуна - це і піраміда Чічен-Іца, місто майя Тулум, Острів Жінок, рожеві озера з ще більш рожевими фламінго, розваги, їжа та багато всього орієнтованого на туристів, тому це був наш найдорожчий місяць, ще й тому, що до нас приєдналися друзі і ми трохи більше витрачали на кафе та ресторани ніж зазвичай, також орендували авто на чотирьох, коли їздили за місто до віддалених локацій.

Наступні два тижні ми провели у Гвадалахарі, саме в тому штаті Халіско, де зародилася музика маріачі та де виготовляють всесвітньо відому текілу. Місто набагато дешевше Канкуна, з гарною архітектурою та культурною спадщиною. Особливо цікаво було за кілька зупинок наземної легені метро вийти в зовсім іншому місті Тлакепаке, яке злилося з Гвадалахарою, але виглядає не як район, а як окреме місто художників та скульпторів.

Далі на нас чекало місто Акапулько з безкрайніми пляжами і моїм першим океаном. Невелика вілла-готель в Акапулько, де ми зупинилися, виявилася порожньою всі два тижні, крім вихідних, і ми могли працювати або розслаблятися біля басейну практично завжди вдвох. Є в Акапулько незвичайні автобуси, які завжди піднімуть настрій музикою у салоні та своїм диско виглядом. Ми не цуралися їсти тако у вуличних кафе, в яких було всього 1-2 столи та кухня на колесах. Мексиканська їжа жодного разу не розчарувала, а до соусів настільки звикли, що нам уже все не гостре і просимо ще щось mas picante (гостріше).

Після тижня у галасливій столиці, місті Мехіко, ми полетіли в спокійний Четумаль на півострові Юкатан і ще повернемося до Канкуна на новорічну ніч, зустрінемо 2021, а звідти летимо до Колумбії, де й почнеться дослідження Південної Америки, але це вже зовсім інша історія.