Valery Stoianova
Я виграла грант на зйомку короткометражного фільму в Римі, запланованого на червень 2020. Через пандемію все перенеслося на вересень, двічі скасовувалися квитки і я купувала нові. А вже перед самою поїздкою я зробила тест на корону і він виявився позитивним.
Дуже сподіваюся, що наступного року у мене все-таки все складеться з дебютним фільмом краще!
Helga Nova
Історія під назвою «Антивірус-євротрип або як замість літака з Іспанії трапилося Францію, Німеччину, Австрію та Угорщину відвідати». Отже, коли в десятих числах березня в Барселоні до надзвичайного стану ще не дійшло, але стало відчутно їм тхнути, ми вирішили не потикатися в запланований раніше Мадрид. Мінус квитки на швидкісний поїзд, напівоплачений готель та зворотній виліт зі столиці Іспанії – все це купувалося заздалегідь, коли питання вірусу в Європі навіть не стояло. У п'ятницю 13 березня ми взяли нові авіаквитки Барселона – Київ, у наявності були лише з вильотом 18 березня. Буквально за кілька годин Зеленський дав нам на повернення рівно на півдоби менше. Знову вліт. А МАУ люб'язно запропонували прилетіти вчасно, але щось за 27 000 грн за квиток. Воно, канешно, дякую. Залишилося пішки суходолом. Але тут уже й НП в Іспанії, й інші країни почали плескатися одна за одною.
Інтернет підкинув кілька варіантів автобусів. Останні п'ять квитків на Малагу (точніше з містечка під назвою Hyelva) через Барсу на Київ прямий бусик з 7-годинною пересадкою в Хмельницькому. Один квиток коштував близько 4300 грн. У дорозі дві доби – 50 годин. Тим часом було оголошено наказ виходити на іспанські вулиці суто у справі. Ми мали справу – ми рухали на вокзал. Дорогою Макс купує величезну ногу хамона, інакше навіщо це все. І ще не ясно, раптом доведеться залишитися десь в Альпах, наприклад. На підсадку в автобус з (Х)Уельви і Малаги прийшли з десяток досвідчених заробітчан і п'ятеро випадкових туристів.
Зате ми побували у Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині. Дві доби дозволяють розгулятися! У єврозоні про прибуття до нової країни повідомляв лише мобільний. На око відзначили: у Франції кожен феодал, що поважає себе, будував замок. Німецькі містечка дуже впорядковані, а в Баден-Бадені щасливі навіть з вигляду люди катаються на конях серед квітучих дерев на тлі гір. Мюнхен, на жаль, об'їхали окружною. На кордон з Угорщиною прибули вночі 16 березня о 00.15. Запізнилися! Але виявилося не закрито, хоча кордони погрожували закрити о 00:00. Там нас зустріли українські прикордонники у будівельних масках-окулярах. Дід балагур із сусіднього місця запитує: «Це щоб вам іскри в очі не летіли, коли ріжете болгаркою метал?». Нам міряють температуру, жартують, збирають-віддають паспорти – за годину впоралися, але ще годину перевіряли багаж – ті самі передачі. Розбирання, штрафи, поїхали. Ну, ось ми і на своїй землі. Тепер би до Києва доїхати, випускаючи народ та роздаючи передачі у Львові, Тернополі, Вінниці, Хмельницькому та Житомирі. Дороги, мабуть, досі не німецькі.