Незвідана М'янма: волонтерство, звичаї та ідеї для нетуристичного маршруту

У М'янму ми прибули з Таїланду. Перетнули кордон у місті Мае Сот і ось ми тут. Однак за відчуттями, здавалося, що ми не просто перетнули кордони між державами, але і перенеслися в просторі й часі. Ми опинилися у країні, що не схожа на жодну іншу.

Перше, що впадає в око – якісь маски і знаки на обличчях людей. Я ніде ще такого не бачила і виглядало це дуже таємничо. Жінки тут досі носять пакети на головах, діти бігають голяка, а чоловіки ходять в спідницях.

Знайомство з такими колоритними країнами я люблю починати зі спілкування з місцевими. Зазвичай у цьому мені допомагає каучсерфінг. Проте це був не той випадок: у М'янмі каучсерфінг не працює, оскільки місцевим на офіційному рівні заборонено хостити іноземців. Кожен іноземець повинен жити в готелі, бо для місцевих це одне з головних джерел заробітку. З тієї ж причини заборонені намети. Якщо поліція побачить, що ви в наметі його можуть конфіскувати, та й самі місцеві можуть зателефонувати в поліцію і здати вас.

Тому ми попередньо знайшли волонтерський проект в маленькому містечку Молмейн, де ми викладали англійську мову дітям з сільської місцевості в етнічній групі монів. Це був неймовірний досвід. Тут ми ближче познайомилися з країною і людьми. Ввечері діти катали нас по місту, а вдень ми вчили англійську і грали з ними в розвиваючі ігри. Опис волонтерства можна знайти у цьому відео:

Тут ми дізналися, що ці дивні маски на обличчях людей – це танака. Вона захищає шкіру від палючого сонця, а також оберігає від пристріту і злих духів. Кожна мама вранці малює чарівні лінії на обличчі своєї дитини і відправляє її до школи зі спокійною душею. Виглядає це й справді чарівно.

Чоловіки в тутешніх краях жують бетель. Це своєрідний легкий наркотик, який їх заспокоює, але через нього дуже псуються зуби. Ще ми помітили, що його жують переважно бідні люди і робочі. Ніхто з наших учнів або вчителів у школі цього не робив.

Також чоловіки тут носять спідниці – це теж традиція. По візерунку на тканині можна дізнатися до якого племені належить людина, а їх у М'янмі чимало. Через велику кількість різних народностей і складнощів з владою тут є багато «чорних зон», куди заборонений в'їзд іноземцям. Якщо ти людина з чорної зони, то ти не маєш права голосувати на виборах і позбавлений ще багатьох інших прав.

М'янма – це дуже релігійна країна – кожний п'ятий тут чернець і кожен повинен пройти службу в монастирі. Дівчата носять рожевий костюм, а хлопці червоний або бордовий. Щоранку сотні ченців ходять по містах і селах з посудинами до яких місцеві жителі насипають їм їжу, а ті натомість моляться за них.

ТОП-10 must-see в М'янмі

Молмейн

Молмейн – це невелике місто на півдні країни. Тут ще немає туристів, тому для місцевих ви будете справжніми селебріті. Всі захочуть вас як можна довше розглядати і, звичайно, будуть вам посміхатися просто тому, що ви приїхали до них у місто. В місті є висока пагода, яка мені сподобалася навіть більше, ніж центральна в Янгоні, до того ж вона безкоштовна.

Долина тисячі Будд

Гора Жвегабин

Мандалай

Околиці Мандалаю

Баган

Світанки тут просто неймовірні. Ти сидиш на вершині старовинного храму, і дивишся як крізь тумани з річки Іраваді пробиваються перші промені сонця, які освітлюють величні пагоди, а над ними літають повітряні кулі.

Не менш вражаючим і, напевно, найбільш цікавим для мене був трек до озера Інле. 3 дні ми йшли пішки до озера через маленькі села і поля. На нашому шляху не було готелів, а в наметі зупинятися було заборонено, тому ночували ми в монастирях або у людей в селі. Було дуже цікаво спостерігати за життям сільських жителів. Взагалі я переконана, що краще подорожувати пішки, адже так можна побачити значно більше.

До речі, якщо ви в гостях у бірманців ніколи не повертайтеся до них спиною – це ознака зневаги. Також не можна торкатися їх голови. У кожному будинку або біля будинку є маленька каплиця для духів – до неї також не можна повертатися спиною.

Озеро Інле

Нині уряд доплачує мешканцям, щоб вони жили тут. У кожного тут є своя човен, за допомогою якої можна дістатися до магазину чи ресторану на воді. Досить цікаво, але здається, що життя тут нелегке.

Гора Попа

Янгон