Літній чіл-аут у Батумі: все, що варто встигнути за тиждень

Бульвар та море

У Батумі немає таких понять, як перша чи друга лінія. Тому що першою лінією є широка смуга пляжів, яка по периметру оточує все місто –від аеропорту до морського порту. А паралельно тягнеться не менш потужна зелена зона – Приморський бульвар. І це дуже зручно. Як тільки сонечко починає дошкуляти, можна миттєво сховатися в тінь серед буйних насаджень. Бульвар вражає доглянутістю (жодного недопалка чи папірця, все підстрижено як під лінійку) та незмірною кількістю оригінальних скульптур та будівель. Цілком тягне на чорноморський Дубай.

Ось, до речі, і грузинська репліка хмарочоса Бурж-Халіфа, склобетонна Башта грузинської абетки, Міністерство юстиції у вигляді перевернутої пляшки, палац одружень у формі ока дельфіна, пам'ятник інтернету та ще багато всього. Ну а центральна композиція на цьому «полі чудес», яка вже стала символом Батумі – це скульптура Алі та Ніно. Найсумніша лав сторі всього Кавказу про щасливе, але коротке кохання азербайджанського поета і грузинської князівни. Дві стилізовані фігури, по 8 метрів заввишки, повільно наближаються, а потім знову віддаляються одна від одної. Особливо ефектні вони ввечері, коли навколо вмикається освітлення.

Не меншою чистотою радують і пляжі. Тепер у Грузії із цим суворо. Викинув сміття у громадському місці – штраф. Закурив – штраф. І це працює. Усі пляжі в Батумі муніципальні, тобто безкоштовні. Закритих, клубних чи готельних ділянок немає – від слова «зовсім». Де сподобалося, там і купайся. Можеш орендувати собі лежак та парасольку. Покрив берегової лінії – велика чи середня галька. Але більшість публіки це не бентежить, вони приходять із власними рушниками.

Ковідність сезону дається взнаки – відпочиваючих не биток. Зрештою, все тільки починається. Вважають, що пляжний сезон тут відкривається з середини червня і триває до середини вересня. Щоб оптимально все спланувати та скрізь встигнути, обов'язково відвідайте перед подорожжю офіційний туристичний сайт міста – Visitbatumi.com.

Ботсад та Зелений мис

Потюленившись день-два на пляжі і нагулявшись бульваром, можна братися за вивчення околиць Батумі. Пункт №1 – ботанічний сад, найбільший у колишньому Радянському Союзі. Заснував його, до речі, ще 1912 року професор Харківського університету Андрій Краснов. Ось вам і український слід. Ви, мабуть, ніколи не бачили, як цвіте фейхоа, катальпа чи фетрова калина. І не побачите, якщо не відвідаєте цей Парадайз. З тисяч рослин, більшість назв яких ви ніколи раніше не чули, тут постійно щось цвіте. Нам зустрілася, наприклад, катальпа, фейхоа, фетрова калина. Природа створює справді неймовірні речі. Але навіть, якщо ви ні разу не ботанік, то в саду є ще й маса інстаграмних локацій, здатних прикрасити вашу сторінку. І це ще не все. Прямо з саду можна потрапити на тихий камерний пляж.

Ботанічний сад розташований у заміській зоні під назвою Зелений мис.

Як дістатися?

Сюди їздять міські автобуси 10 та 10А, а також маршрутка №31. Вхідний квиток – 15 ларі (приблизно 150 гривень). Ще через 5 ларі можна проїхатися садом електробуси. Але не варто. Гуляти пішки цими горбистими доріжками – насолода. Особливо, коли на вулиці за 30 під кронами дерев – бадьора свіжість.

Для натхнення – оновлений сайт Батумського ботанічного саду.

Гоніо та Петра

18 км на південь від Батумі, на самому кордоні з Туреччиною, знаходиться пляж Сарпі, який за інерцією вважають найкращим і найчистішим в Аджарії. Може і так. Тому місце симпатичне. Але довколишні митниця та жвава автотраса трохи псують картинку. На зворотній дорозі зупиніться біля цитаделі Ґоніо, яка збереглася ще з візантійських часів. Хоча помітно, що подекуди її сильно поновили. Вхід всередину коштує 5 ларі. Але там ви знайдете порожній простір і символічну могилу апостола Матвія, бо переконливих доказів, що його тут поховано, немає. Тому обійти цитадель за зовнішнім периметром буде достатньо.

Наступного разу сідаємо у маршрутку у напрямку Кобулеті та їдемо на північ. У 17 км від Батумі знаходимо ще одну фортецю – повну протилежність до попередньої. Звати її Петра, як і знамените йорданське скельний місто. Вона дика і зруйнована, а тому більш справжня.

Особливий шарм Аджарській Петрі додає покинутий лимонарій. Це величезна бетонна конструкція, яку за радянських часів збудували для вирощування цитрусових і яка опоясує пагорб, на якому стоїть фортеця. Після того, як лимонарій загнувся і люди звідси пішли, на нього накинулися субтропічні плющі та ліани. І тепер місце має фантастичний вигляд. Трохи Тараканівський форт, трохи Тунель кохання, трохи висячі сади Семіраміди, трохи зруйнована Вавилонська вежа з картини Босха. До речі, всі маршрутки шукаємо на Старому автовокзалі – це початок вулиці Маяковського, що в районі морського порту.

Більше про історичні пам'ятки краю – на сайті Культурної спадщини Аджарії.

Махунцеті та Хуло

Зі Старого ж автовокзалу можна організувати собі і вилазку в аджарські гори. Вони не такі грізні та популярні, як, наприклад, у Сванетії, але не менш мальовничі. Далі – два прості маршрути. Отже, перший. Сідаємо на бусик у напрямку райцентру Кеда (ходять у середньому кожні півгодини, стоять 3-4 ларі). Не доїжджаючи до кінця, виходимо до села Махунцеті. Ліворуч по ходу руху стежка веде до однойменного водоспаду, 46 метрів заввишки.

Справа – кам'яний арочний міст цариці Тамар. Як він тут вистояв з XII століття, без жодної опори – загадка. Під мостом можна, до речі, викупатися. А ще спостерігати за забавами місцевих хлопчаків, які з вершини арки пірнають у річку. Їхати до Махунцеті близько години. Наразі одну з ділянок дороги ремонтують, після чого, можливо, буде й швидше. Зате види з вікна чудові.

Гірська поїздка №2 — до Хуло. Це найвіддаленіший і високогірний район Аджарії, така Внутрішня Монголія. Тому й добиратися сюди вдвічі довше. Коли Аджарія перебувала під турецьким пануванням і значна частина населення ісламізувалася. Нині край повертається назад у християнство. Але не в Хулі – мусульманські традиції тут особливо стійкі. Ще можна побачити старших жінок у традиційних шароварах.

Тут роблять не вино. Коран не дозволяє. Зате в Хуло друга за протяжністю в Європі безопорна канатна дорога. Довжина цієї «канатки» – понад 1700 метрів над ущелиною, і вона тягнеться до сусіднього села Таго, на тому боці прірви. Вартість проїзду – 1 ларі. Додаткового адреналіну додає усвідомлення, що «канатка» не така вже й нова, майже 40 років в експлуатації. Якщо затриматися тут довше та домовитися з місцевими, то вас завезуть у зовсім дикі місця – на перевал Годердзі та до Зеленого озера, яке ніколи не замерзає.

Аджарулі та різні пхалі

Жодна подорож до Грузії – не подорож без гастрономічної складової. В Аджарії королем місцевої кухні є особливий вид хачапурі, який власне, і зветься аджарулі. Це човник із листкового тіста, наповнений сирною масою з яєчним жовтком посередині. Аджарулі подають переважно у ресторанах/кафе. Ціна – в межах 7-15 ларі, залежно від розмірів... Але за калорійністю він, як порядних розмірів піца.

Вуличний фастфуд пропонує кілька інших різновидів хачапурі по 2,5-3,5 ларі. Це коли потрібно перекусити ощадливо і швидко. Конкурувати з хачапурі за популярністю можуть лише хінкалі. Навіть у дорогих закладах за одну хінкаліну рідко просять понад 1 ларі. А щоб наїстися, 4-5 вистачає. А ще в Аджарії дуже популярні різні закуски, щось на зразок близькосхідного мезе. Половину назв ми не запам'ятали, але дещо все ж таки відклалося: пхалі з баклажанів або шпинату (перегукується з італійським песто), малахто (різновид лобіо з соком винограду), чирбулі (яєчня з ткемалі або іншими соусами та травами).

Де шукати найсмачніші хінкалі та аджарулі?

Найсмачніші аджарулі, як запевняють наші батумські знайомі, готують у ресторані Bern, на вулиці Руставелі, 17. Це преміальний заклад, але й кухня одна з найкращих у місті. Зрештою, за київськими мірками середні чеки там не надто й високі.

Найкраще поєднання доступних цін та широкого вибору страв у старій частині міста, мабуть, пропонує ресторан Shemoikhede Genatsvale (вул. Жорданія, 8/7). Якщо ви запитаєте про ідеальні хінкалі, місцеві у 9 випадках з 10 направлять вас у Kiziki (вул. Мелікішвілі, 28) – це не зовсім центр, але в Батумі все близько. Ну, а на початку вулиці Мазніашвілі не проходьте повз паб Сhacha Time, де постійно вигадують нові коктейлі на базі чачі (місцевого виноградного самогону) та авторські бургери. Поласувати ж чорноморською рибкою краще, власне, на Рибному ринку. Це при морпорті та залізничному вокзалі головною трасою – прямуйте на запах. Тут є кілька ресторанчиків, де одразу смажать свіжий улов. Антураж більш ніж демократичний, але ціни теж.

Овочі та фрукти щодня зручно купувати на численних вуличних розкладках. У червні вже дозріли черешня, полуниця та мушмула. Вони й були найдешевшими, від 2-3 ларі за кіло, тобто 20-30 гривень. Але якщо потрібно затоваритися всім і одночасно, то є сенс сходити на ринок Боні. Він поряд із Старим автовокзалом. Чурчхела, приправи, сухофрукти, сири та різноманітні алкоголі – все також тут.

Чхавері та Цолікаурі

Аджарію не назвеш виноробною житницею Грузії. Є й більш майстерні у цьому плані регіони, наприклад Кахетія чи Іверія. Але, як і скрізь країною, вино в Батумі ллється рікою. Інша річ, що у місті вам, швидше за все, запропонують популярні всегрузинські марки. А щоб спробувати особливе вино, що культивується тільки тут, є сенс відвідати локальну приватну винну крамницю. Зі свого досвіду можемо рекомендувати гостинний будинок Нодарі Шервашидзе, що в селі Пірвелі маїс (тобто Першотравневе), по сусідству з Махунцеті.

У дворі в Нодарі є крутий оглядовий майданчик під кодовою назвою «Титанік», звідки в режимі 360º можна розглядати навколишні гірські хребти, а якщо сподобається – заночувати в традиційному аджарському будинку на палях. Ціна більш ніж адекватна – 70 ларі за добу з триразовим харчуванням. Сім'я Шервашидзе поколіннями виробляє істинно аджарські винні марки – Чхавері та Цолікаурі. Перше, з рожевим відтінком, кисліше, друге, солодше, з ароматом фруктів та польових квітів. Очевидно, є й витонченіші вина. Але серед цих гір та лоз навряд чи інше підійде краще.

Як дістатися до Батумі?

Цього року дістатися Батумі значно простіше. Тепер сюди безпосередньо, без пересадок, можна долетіти з 5 українських міст – не лише з Києва, а й зі Львова, де живемо ми, а також із Запоріжжя, Одеси, Харкова. Регулярний трафік налагодила компанія SkyUp. Тому гріх було не скористатися нагодою і утриматися від спокуси. Вранці поснідав удома, а вже обідаєш хачапурі з тархуном на терасі під пальмами. Дорога триває 2-2,5 години, залежно звідки вилітати. Ціль призначення - Батумський аеропорт - знаходиться в межах міста. Щоб доїхати до центру Батумі, вистачить 15-20 хвилин.

Житло

Ціни на проживання в Батумі - це просто бальзам на душу. Важко повірити, що таке буває. У розпал сезону, навіть на Booking, який не дуже терпить бюджетні варіанти, можна знайти дабл-номери чи квартири в межах $10 за ніч. Щоправда, умови можуть бути спартанські або відстань до пляжу чималенька. Хоча останню проблему легко вирішити за допомогою таксі (поїздка в межах міста – 2-3 ларі). За $20 вже можна знайти прийнятне житло у старому місті.

Якщо поглянути на карту, то це буде квадрат, обмежений вулицями Чавчавадзе, Руставелі та Мелікашвілі. А якщо ви готові викласти $50-60 на двох, то отримаєте умови, за які довелося б заплатити принаймні вдвічі більше, а в Одесі в липні – і поготів. В одному з таких готелів середнього класу ми і зупинялися – Bloom, на вулиці Мазніашвілі, поряд з однією з двох центральних площ – П'яцца. Він лише недавно відкрився. Тому тут все свіженьке – від меблів до інтер'єру. А ще небанальний сніданок, коли в асортименті два десятки місцевих салатів, солінь, соусів.

Обмеження

Починаючи з 22 червня у Грузії вже скасовано масочний режим на вулицях, хоча його й так мало хто дотримувався. У приміщеннях – лишається. Ресторани, транспорт, ринки, пляжі працюють без будь-яких обмежень. А з 1 липня скасували і комендантську годину.

Однак не забудьте про дві речі перед поїздкою: за 72 години до прибуття зробити ПЛР-тест та мати англомовний документ із негативним результатом; а за добу-дві до поїздки заповнити реєстраційну форму на спеціальному урядовому сайті. На той момент вже варто знати адресу вашого місцезнаходження у Грузії. У відповідь на вашу електронну адресу прийде реєстраційний номер, який ніхто не запитує в Грузії, але запитує авіаперевізник і без цього номера вас не пустять на борт.

Вже в Батумі, на третій день перебування, доведеться зробити ще один тест власним коштом. Де – не проблема. Вже при виході з аеропорту нам вручили два флаєри з контактами та адресами. Гуляючи містом, ви побачите не одну вітрину, де пропонують перевіритись на Covid. Промоніторивши різні ціни, ми дійшли висновку, що найнижчі, мабуть, у Clinic Health на розі вулиць Зубалашвілі та Луки Асатіані – 78 ларі. Якщо готові доплатити ще 7 скриньок, вам навіть не доведеться нікуди ходити. Лаборант приїде сам, відбере проби, а наступного дня або навіть надвечір, привезе вам результати тестів. Документ зберігайте до виїзду. На прикордонному контролі його точно спитають.