Знамениті замки Києва: ТОП-6 особняків та фортів

Київська фортеця

Київська фортеця, вона ж Києво-Печерська чи Нова Печерська фортеця дуже велика. Частина її споруд розкидана по всьому Києву. Причому деякі навіть важко знайти, оскільки вони ховаються у звичайних дворах, провулках та під землею, наприклад, арсенали зі зброєю у льохах, катакомби чи лазарет.

Багато хто не знає (а деякі Кияни навіть жодного разу не бачили головного комплексу), що Київську фортецю вважають найбільшою у світі земляною фортифікаційною спорудою.

До виставок у Старому Арсеналі ми вже звикли, а кілька сотень років тому тут був військовий завод. У Провіантській вежі на вул. Рибальська, 22 зараз знаходиться бізнес-центр. У районі м. Арсенальна раніше була фортеця, а Лавра була оборонною спорудою.

Наразі музей “Київська фортеця” розташований за адресою вул. Госпітальна, 22. Офіційний вхід із боку бульвару Л. Українки 12-14. Це буквально центр Києва, за Олімпійським стадіоном.

Косий капонір

Косий капонір збудували у 1844 році, він був у складі Печерської фортеці. Раніше тут була в'язниця суворого режиму для політв'язнів.

Споруда буквально вбудована у земляний вал фортеці спеціально для ведення флангового обстрілу. Саме через таку форму споруда й одержала назву “косою”.

Наразі тут працює музей «Історія використання споруд Київської фортеці».

Кловський палац

Ще на початку XVIII століття цю територію називали просто "Клов" на честь струмка, який тут протікає (під час забудови його сховали в колектор).

Активно цю територію почали забудовувати після візиту імператриці Єлизавети до Києва, щоб у наступних візитах царської знаті було де зупинитися.

Але в Кловський палац так і не використовували за призначенням. Особняк конфіскували та віддали у володіння міста. Пізніше в різні часи в ньому були і жіноча, і чоловіча гімназії, і військовий шпиталь.

Наразі палац закритий для вільного відвідування, але архітектурою можна помилуватися й зовні.

Забронювати готель в Києві зі знижкою до -65% можна на сайті.

Замок Річарда Левине серце

Насправді "Замок Річарда Левине серце" - це поетизована назва будівлі на Андріївському узвозі №15, дана йому письменником В. Некрасовим на честь героя роману Вальтера Скотта "Айвенго".

За офіційними документами будинок збудували для Дмитра Орлова у 1902 році у стилі британської готики. Будинок дуже гарний, з гарним оздобленням, шпилем та затишним двориком.

Вже за наступних власників приміщення в будинку стали здавати в оренду як квартири. Оскільки квартал Андріївського узвозу вже давно вважається дуже творчим, то не дивно, що тут жило багато відомих українських художників. Його мешканцям у “Музеї однієї вулиці”, що знаходиться по сусідству, присвячено кілька вітрин.

На жаль, замок оповитий легендами через низку нещасних випадків, які сталися після здачі здачі будинку в оренду. А дивні звуки у вентиляції ще й зробили свій внесок у слух про те, що тут оселилася нечиста сила.

Через деякий час новий власник будинку здав в оренду квартири в ньому, і почалася низка нещасних випадків. Говорили, що у замку живе нечиста сила, а все через дивні звуки у вентиляційних трубах.

Маріїнський палац

Нині Маріїнський палац – церемоніальна резиденція Президента України. Основна його частина закрита парканом, але все ж таки його архітектурою можна помилуватися з боку.

Спочатку палац збудували наприкінці XVIII століття для імператриці Єлизавети Петрівни, і називався він Царським, та й парк, що його оточує називали Царським садом. Проект палацу та саду у стилі бароко був розроблений знаменитим придворним архітектором Єлизавети – Бартоломео Растреллі.

Як і у випадку з Кловським палацом, Єлизавета тут так і не побувала. Але вже майже через 30 років, після реконструкції після масштабної пожежі у семирічну війну, її почала використовувати Катерина Друга.

На жаль, палац пережив багато руйнувань і кілька реконструкцій, тож початкова задумка Растреллі значно спотворилася.

Замок барона

Як цей будинок тільки не називають: Будинок Підгірського, Замок барона, Замок Штейнгеля, Притулок лицаря, будинок Синьої бороди. І все це про особняк на вул. Бульварно-Кудрявська, 27 та 27-б.

Особняк з'явився наприкінці 19 століття, після кількох добудов та переходів від одного власника до іншого.

Будинок має складну та незвичайну архітектуру. З одного боку, це пов'язано з обмеженим місцем ділянки для будівництва, а з іншого - особистістю самого архітектора Добаєвського, який, швидше за все, дуже хотів виділити його серед сірої маси сусідніх будинків. Цей будинок став першим вісником архітектури модерну, що насувається, в Києві.

Особливості архітектури, ліпнини, воріт, еркерів, мозаїк, унікальних сходів та інших прикрас можна описувати довго, але краще один раз побувати. Бажано всередині, якщо вийде.