Гастротур по Україні: 10 місць, де потрібно побувати й що там спробувати

Не думай, що гастрономічний туризм — це просто хаотичний марафон по ресторанах, пабах і вуличних кафе. Їжа настільки сильно вписується в культуру міста, що показує цікаві, несподівані або особливі основи його життя, знайомить з людьми та їхніми історіями. Спільно з Київстар ми підготували список місць, де з їжі починаються унікальні подорожі.

Кухня Галичини: Львів

Галицька кухня це українсько-єврейсько-польсько-австрійсько-армянско- «і ще багато приставок» кухня. Вона насичена різними присмаками, адже ця територія постійно перебувала в складі інших держав, а ще сюди приїжджали торговці з інших країн. Так, львівський традиційний десерт андрути — спадкоємець австрійського вафельного торта, а кандибал (лимонний напій) до Львова «привезли» греки разом з цитрусовими. Також завдяки грекам і вірменам тут всім були знайомі родзинки, паприка, оливки.

Є в місцевій кухні страви, які придумали не корінні львів'яни, а євреї, поляки, вірмени, які проживали і які готували тільки тут. Це, наприклад, форшмак з місцевої риби від львівських євреїв, пажіброда від тутешніх вірмен або флячки, які придумали львівські поляки.

У кухні цього міста є особлива регіональна відмінність, оскільки у Львові проживало багато італійців. Завдяки їм тут з'явилися такі автентичні страви як львівська помідорна зупа (суп) у багатьох випадках, лазанки (лазіння) по-львівськи.

З українських за походженням страв у Львові варто спробувати карманадлю (м'ясне блюдо), яворівський пиріг, засипану капусту, квашену рибу. Є в місцевій кухні й загальноукраїнські страви в особливій інтерпретації — наприклад, львівський борщ і львівський сирник.

Щоб спробувати хоча б частину цієї смакоти, рекомендуємо заглянути в «гварі ресторацію», меню якої складалося разом з відомою дослідницею галицької кухні, що пише під псевдонімом Пані Стефа. А можливо, тобі буде цікаво самостійно зловити собі на вечерю форель у ставку ресторану «Голодний Микола».

На закінчення — про особливий для Львова напій, кава. Він почав варитися за місцевими рецептами з XVI століття, тобто майже одночасно з кавовими столицями світу (Віднем, Лондоном і Міланом). Але якщо включати в гастротур львівську каву, то пробувати його рекомендуємо не в туристичній «копанки», а в якомусь місці, що стояв біля витоків львівської кавової культури. Наприклад, у кав'ярні «Під синьою фляжкою», названої так на честь однієї з перших кав'ярень Європи Zur blauen Flasche, яку відкрив в Австрійській Імперії український шляхтич XVII століття.

Тут, у львівському закладі, любив бувати зі своїм приятелем Іваном Франком Михайло Грушевський. З тих пір «Під синьою фляжкою» час зупинився. У великій кавовій карті представлений фірмовий кави з вогнем, який подають, додаючи ром, корицю й цитрусові. Маленька кав'ярня розмістилася в історичній будівлі на Руській вулиці. Місць мало, тому частіше там можна зустріти місцевих завсідників, розпитати про життя за філіжанкою кави, попросити розповісти про тутешні камерних заходах і тусовках.

Закарпатська кухня: Ужгород, Нижнє Селище, Берегово

Як і галицька, закарпатська кухня формувалася під впливом інших культур (до 1945 року край перебував під владою Австро-Угорщини, Чехословаччини, Угорщини). Але найцікавіше почати гастрономічне подорож з Ужгорода, його самобутніх страв, які не зустрічаються в меню інших народів — підбівані пасулю, лопатки й ріпа, дзьобачкі, банош. На десерт тут подають гомбовці, закарпатські кіфлікі та баники. Чаї закарпатці готують з липи, кмину, малини, шипшини, м'яти. Напої — медові, винні, з червоної смородини або бузини.

А оскільки на полонинах Закарпаття здавна розводять овець, кіз і корів, тут роблять чудовий фермерський сир. Спробувати сир рекомендуємо в Нижньому Селищі на Селиської сироварні. У цьому місці ти отримаєш гастрономічне задоволення й попутно надихнувшись відродженням колись депресивного села, побачиш, як люди своїми руками створюють тут кращий куточок для життя.

Думки про сир тягнуть за собою очевидну асоціацію — закарпатське вино. Традиції виноробства зароджувалися тут 2000 років тому, тому що край входив у контактну зону з давньоримськими провінціями Верхня Дакія й Паннон. Винний підвал у місті Берегово — одне з найстаріших тутешніх закладів, в якому вино варять за традиційними технологіями, а зберігають у бочках. У сім'ї, яка володіє цією виноробнею, завжди дуже багато роботи, але вони охоче діляться з відвідувачами нюансами виноробства та історіями цього регіону, про яких ти, швидше за все, почуєш вперше.

Якщо вистачить днів у календарі та місця в шлунку, можна переходити до інтернаціональної закарпатської кухні: бограч, гуляш, перкельт, попрікаш, лечо, рокіт-крумплі, лоці печінки від угорців, кнедлики та сегединський гуляш від чехів, різні варіанти токан від румунів, страпачки , карбонатки, бухти від словаків.

Виноробня Бейкушем, с. Чорноморка, Миколаївська область

Виноробня розташована на мисі Бейкушем, поруч з Березанським лиманом. На цій території здавна вирощували виноград. Виноробню можна назвати камерною та рукотворною так що дегустації вина тут проходять у сімейній атмосфері. Крім сортів європейського значення також вирощують нетрадиційні для України види. Є тут, наприклад, Пінотаж родом з Південної Африки. На виноградниках взагалі не використовують гербіциди й пестициди, а ще власник дотримується терруарного виноробства, ягоди збираються вручну в максимальному ступені зрілості, відбираються по соковитості та повноті.

Основною метою в Бейкушем зробили роботу над купажами. Винороби доводять, що необов'язково створювати тільки сортове вино, адже за допомогою купажу можна домогтися незвичайного розшарування ароматів і смаків кожного підібраного для симбіозу сорту.

Тут ти дізнаєшся багато про культуру споживання вина. Винороби розповідають, як гармонізувати напоєм обід або вечерю, стимулюючи рецептори до нових відкриттів. А сади, пейзажі лиману й затоки, замок «Бейкуш» — ще одна складова тутешньої насолоди.

Центр культури вина Шабо, Шабо

На відміну від ручного та камерного Бейкуша, Центр культури вина Шабо в Одеській області — максимально технологічно оснащений. Але цей процес не прихований у виробничих відділах, його можна побачити від початку до кінця на власні очі. При чому тут виробляють не тільки вино, але й міцні напої — бренді, виноградну горілку, а також ігристі вина. До речі, для ігристих вин побудовано окрему будівлю, розташовану серед виноградників, де ти можеш побачити найвідоміші технології витримки ігристих вин.

Тепер про самих винах. Тут вирощують відомі європейські сорти, популярні в Україні грузинські, а ще — білий сорт Тельтов-куруку, виноград, який росте тільки в Україні.

Поруч з виноробнею є ресторан «Шабський дворик» з грузинської та Бессарабської кухнею. З вражень — галерея мистецтв, скульптури на території Центру, музей Шабо й навіть лабіринт (не рекомендуємо відразу після дегустації, великий ризик заблукати).

Фестиваль дерунів у Коростені

Фестиваль проходить у другу суботу вересня в Древлянському парку. Обов'язково спробуй себе в ролі дегустатора, якому належить визначити найсмачніші деруни на фестивалі — здивуєшся різноманітності одної з улюблених в Україні страв (для цього потрібно придбати спеціальний патент за символічну плату). Не бійся об'їстися дерунами на все життя — на фестивалі також можна урізноманітнити трапезу традиційними стравами Полісся. Тут у місцевій кухні перевага віддається рослинній їжі, так що обід швидко перетравиться й можна буде підключитися до «дерунних» розваг.

Так, тут навіть придумали особливі активності в честь цієї страви. Є дерунянске тріборство: пауерліфтинг, тобто присідання з двома важкими глеками з дерунами, кидання деруна в миску зі сметаною на 5 метрів, а також кидання в конкурента на ту ж дистанцію.

А якщо раптом твої деруни не вдаються такими ж смачними, як на фестивалі, сходи в школу дерунярства. Досвідчені кулінари підкажуть, як перетворити терту картоплю в гастрономічний шедевр.

Виноробня Biologist, с. Лісники, Київська область

Унікальність цієї виноробні в застосуванні так званої біодинаміки. Вона має на увазі догляд за рослинами нема на матеріальному, а на енергетичному рівні, з усім супутнім: чотири стихії в основі місячного календаря, сигнали космосу, ритуальні приготування препаратів для добрива. Може прозвучати містично, але факт в тому, що одні з кращих світових вин зроблені саме за цією технологією. А ще для біодинамічних вин навіть існує своя офіційна сертифікація.

Хоча питання про обгрунтованість технології залишається відкритим, у видовищності такого догляду за виноградниками сумніватися не доводиться. Чого тільки вартий процес дінамізірованія препаратів, що вносяться для добрива рослин. Ну, не будемо описувати, краще тобі все побачити своїми очима й, звичайно ж, продегустувати. Тут створюють вина кращих європейських, грузинських сортів, а також локальних українських.

Виноробня розташована в заповідному урочищі Кирикова, територія дуже пейзажна. Після екскурсії та дегустації вин в поєднанні з правильно підібраними закусками можна переночувати неподалік у готелі кінного клубу.

Равликову ферма в с. Єлизаветівка, Одеська область

Равлики вважаються родзинкою французької кухні, але й в Україні навчилися їх готувати не гірше, ніж в європейських ресторанах. Поїздка на равликову ферму Family Snail Farm, швидше за все, нагадає тобі щось інопланетне. Власники покажуть, як равлики відкладають ікру, де сплять, як їх годують і миють, як підтримують особливий мікроклімат. Гастротури проходять тут у сезон з травня по серпень. До того ж сім'я фермерів інвестувала у відкриття цеху з командою кулінарів.

Для тих, кому їсти самого по собі равлика незвично, на фермі завдяки цеху є безліч варіацій приготування равликів з соусами на основі ніжного вершкового масла. Шеф-кухар ферми розробив рецепти з дорогими сирами Дор Блю, пармезаном, в'яленими італійськими помідорами, свіжим часником, зеленню, індійськими спеціями, білими грибами та іншими натуральними інгредієнтами. Захопи з собою хрусткий багет і сухе вино.

Пасіка в СМТ Буки, Черкаська область

Ідеальне місце для сільського туризму — пасіка в селі Буки, в двох кілометрах від річки Гірський Тікич та недалеко від Буцький каньйон. Тут розмістилося майже 60 вуликів, деякі з них старовинні, наприклад, вулик-дуплянка, який являє собою житло бджіл 200-річної давності. Є будиночки, побудовані за авторською конструкції, навіть скляний будиночок для підглядання за маленькими трудяжками.

Пасічник Олексій, який займається своєю справою вже 25 років, розповідає, як відрізнити справжній мед від фальсифікату, пригостить теплим нектаром прямо з вулика. В одному і тому ж вулику в залежності від періоду цвітіння медоносних рослин на рамках збираються акацієві або липові солодощі.

Централізованої кухні тут немає, але завжди можна розраховувати на частування молодою картоплею з городу або домашнім борщем. Так кухня на пасіці й не головне — дегустація меду, сот і медовухи замінить повноцінний прийом їжі.