Печера Альтаміра

«Сікстинською капелою первісного мистецтва» називають одну з найвідоміших у світі печер — Альтаміру, розташовану на півночі Іспанії. З дня відкриття навколо Альтаміри вирували пристрасті. Вона стала каменем спотикання для вченої спільноти і перевіркою совісті для її представників. А для першовідкривача сенсаційна знахідка обернулася на трагедію.

Печера була виявлена 1868 року зовсім випадково. Мисливський собака, який гнався за лисицею, несподівано зник. Мисливець став розшукувати свого вихованця і почув, як той скиглить... під землею. Відваливши камінь, мисливець через розколину потрапив у печеру. Про знахідку повідомили власнику земель — археологу-аматору Марселіно де Саутуола.

#blogcut#

У листопаді 1879 року, після археологічної виставки у Франції, Саутуола вирішив розкопати Альтаміру. Оленячі роги, уламки посуду, крем'яні топірці та інші знаряддя праці — завзятість археолога було винагороджено.

Але унікальне відкриття належить дев'ятирічній доньці археолога Марії: «Подивися, тату, там бики!» Саутуола не повірив очам своїм — на стелі «танцювали» стародавні бізони, коні, кабани.

Малюнки були виконані майстерно: щоб надати тваринам об'єму, використовувався рельєф скелі. Древній художник спочатку пройшовся різцем, а потім розписав малюнки натуральними фарбами — вийшли кольорові барельєфи. Тут же була знайдена мушля, яка служила людині кам'яної доби палітрою. Вражаюче, але первісні майстри використовували прийоми, які були «відкриті» лише у XIX столітті імпресіоністами. Це була сенсація!

Звістка про печеру, яку археолог-любитель обережно датував епохою палеоліту, швидко рознеслася Іспанією. До Альтаміри почалося справжнє паломництво любителів старожитностей. Печеру відвідав навіть іспанський король Альфонс XII. Але ось із науковим визнанням відкриття сталася заминка.

Науковий світ уперто не «бачив» печери. Хіба можуть бути у давньої людини творчі здібності й естетичний смак?

Археолога-аматора і професора Мадридського університету дона Хуана Віланова-і-П'єра, який підтримав Саутуолу, висміювали в кабінетах і на наукових конференціях. Поважні мужі вважали — принаймні їм так було зручно — Альтаміру наукової аферою.

«Картальяк, друже, будь обережний, — писав своєму учневі «батько» сучасної первісної археології Габріель де Мортілье. — Це фокус іспанських єзуїтів. Вони хочуть скомпрометувати істориків первісності». І професор Картальяк — голова редакції французького журналу «Матеріали з природної історії людини», куди Саутуола відправив свою брошуру про Альтаміру, — вирішив не ризикувати. Поодинокі голоси на підтримку Саутуоли заглушав хор тих, хто не бажав переглядати наукову парадигму.

Один зі співробітників журналу Едуард Харле зійшов до відвідування печери. Його висновки були прості: в Альтамірі відсутнє природне освітлення, а штучного ще не винайшли (так він вважав, хоча пізніше, в інших печерах періоду палеоліту, були знайдені кам'яні світильники), розписи нанесено на сталактитові натікання, відповідно, вони сучасні, і, нарешті, охра — поширений у XIX столітті матеріал у Кантабрії. Резюме: малюнки — підробка, виконана зовсім недавно, ми маємо справу з фальсифікацією. На цьому науковий світ закрив для себе печеру Альтаміра.

Саутуола відіслав матеріали в Берлінське антропологічне товариство, але і тут реакції не було. Довгі двадцять років печерні малюнки не визнавали справжніми. Але в один прекрасний день Картальяк, який одного разу побоявся визнати істину, розкаявся. «У дні нашої молодості ми думали, що все знаємо, — зізнався голова «Матеріалів», — у найближчому номері журналу я надрукую каяття».

Але Саутуола не дожив до цієї щасливої хвилини — він передчасно помер ще 1888 року. Зацькований Віланова, змушений відмовитися від своїх поглядів, пішов за своїм однодумцем по п'яти роках.

Після визнання печери розкопки відновили. Ажіотаж навколо неї тривав. У середині XX століття Альтаміру відвідувала величезна кількість людей — до півтори тисячі на день. Через вогкість у печері з'явилася цвіль. Печеру змушені були закрити на реставрацію.

У наші дні Альтаміра знову відкрита для відвідування, але записуватися на екскурсію потрібно за кілька років. У печеру на день пускають лише кількох людей за спеціальними дозволами. У музеї Сантандера можна помилуватися копіями малюнків. Знімки знаходяться і в Національному археологічному музеї Іспанії в Мадриді, Німецькому музеї в Мюнхені, а також у Японії.

«Після Альтаміри — усе занепад! — вигукнув Пабло Пікассо, побувавши одного разу в печері. — Жоден із сучасних художників не зміг би написати подібне». А прекрасні фрески древньої людини продовжують вражати наших сучасників.

Авіаквитки Київ — Мадрид (до містечка Сантільяно-дель-Мар, поблизу якого знаходиться печера Альтаміра і яке само по собі є унікальною архітектурною пам'яткою, від Мадрида можна дістатися приблизно за 5 годин автомобілем)