В Йорданії за пригодами: автостоп, каньонінг, бедуїни і Мертве море

Навіщо ми туди вирушили?

Тому що там незвична для нас природа, цікава культура, і в Європі ми вже практично все обдивились. Захотілося пустелі і верблюдів. Скучила за екстримом. Я так точно.

Так що, як завжди: живемо в наметі, пересуваємося автостопом і злегка порушуємо закони, зупиняючись на ночівлю в недозволених місцях. Тягаємо на собі воду літрами і купаємося в теплих річках.

Перше, що мучило мене кілька місяців до виїзду, – це віза. Посольства королівства Йорданії в Україні немає, хоча в інтернеті можна знайти адресу та номери телефонів, але там ніхто не відповідає і листи вертаються назад. Станом на 2018 рік, віза в аеропорту Аммана по прильоту коштувала 40 JOD (приблизно $57).

Скільки летіти?

Йорданія – країна на Близькому Сході, всього в трьох годинах перельоту від Києва.

Різниця у часі?

Взимку з Києвом немає різниці в часі.

Автостоп?

За 5-бальною шкалою – 6!

Нам особливо не доводилося стопити на трасі, нас підбирали відразу, як тільки ми там виявлялися. Люди щасливі були везти нас і засмучувалися, якщо у них не виходило довезти нас до кінцевої точки. Ми проїхали 666 км по дорогах країни, змінили 27 автомобілів, ночували в наметах у бедуїнів, жили у місцевого населення.

Навіть поліція допомагала нам ловити транспорт до потрібного місту. Нам готували безкоштовний кави, і при цьому місцеві пишалися тим, що не беруть з нас гроші.

Погода в лютому?

За все наше 7-денну подорож дощ ми застали тільки 2 рази вночі. Вдень в пустелі Wadi Rum було близько +28°С, вночі температура опускалася до +14°С. Сама холодна ночівля була у Петри – десь +3°С, але я цього навіть не помітила, так як спальник був на 0° градусів. До 12 години дня температура піднімалася до +25°С.

Пустеля Wadi Rum

Це наша перша пустеля. Ми відправилися за червоним піском і отримали її вдосталь.

Добралися в пустелю ми досить швидко. Від аеропорту пройшли 3 км до траси під назвою Highway (пряма траса по напряму в Акабу), там протягом 5 хв виїхали з водієм, який за 3 години довіз нас до повороту на Wadi Rum.

Наступна машина, яка нас підібрала, їхала взагалі в протилежний бік і ми її навіть не зупиняли. Але водій, зупинившись поруч з нами, запитав, куди ми прямуємо, і почувши, що в пустелю, розвернувся і сказав нам сідати. Нічого не розуміючи, ми сіли в машину. По дорозі він відвіз нас на залізничну станцію Ваді Рам.

У мене в планах було заглянути туди тільки на зворотному шляху з пустелі. Що ж там такого, що заслуговує на увагу туристів? Це відома туристична пам'ятка – старовинний потяг, який проходить по пустелі. Туристи сідають в нього, він рушає і перед ними відтворюють арабську революцію 1916 року.

Досить цікаво спостерігати з вагонів, як з нізвідки на конях і верблюдах з'являються бедуїни, стріляють з рушниць і захоплюють поїзд. В лютому (коли ми були в Йорданії) таких шоу не проводять, тому мені було просто цікаво полазити по цьому поїзду.

Наші плани на пустелю

Було величезне бажання побродити по неї пару днів. Брати машину на прокат ми не планували – ми намагаємося не витрачати грошей в подорожах. Та й не особливо цікаво милуватися пустелею з кузова автомобіля. Хоча ті, хто не звик ходити з рюкзаком, скажуть зворотне.

План був такий:

• заглянути в каньйон Khazali, який знаходився недалеко від місця нашої ночівлі;
• фотосесія у пустеля;
• верблюди – ми відчували, що вони десь повинні бути;
• сходити і знайти якусь пам'ятку, до якої возять всіх туристів;
• побачити захід сонця в пустелі.

Відразу скажу, що ми виконали всі пункти, крім останнього – заходу не видно було, бо завадила сильна хмарність.

На шляху в Петру ми дуже швидко зловили машину, а потім на повороті пересіли до бедуину в джип. Все відбувалося швидко: ти вітаєшся, кажеш, куди тобі потрібно, а потім чарівну фразу: "Ноу мані, окей"?У 98% всі відповідали "окей".

Так, в 21:00 ми опинилися біля входу в Visitors centre Petra. Переночувавши в 400 метрах від входу, рано вранці в Петру ми пішли тільки для того, щоб поповнити запаси води і приготувати сніданок. На вході ми пройшли огляд речей через сканер і опинилися на площі, де розмістилися кафе, сувенірні кіоски та каси з туалетами.

Ми вирішили, що Петра не коштує таких грошей (від $70 за 1 день відвідування). Знаю, багато хто нас не зрозуміють, але ми ні крапельки не шкодуємо, що не побували там. Вмившись і набравши води ми вирушили до Little Petra.

Малятко Петра, ми її пропустити не могли. Вона безкоштовно (принаймні, так пишуть в інтернеті), але хитрі бедуїни намагалися довести нам протилежне.

Біля входу стояли два бедуїна, які попросили у нас квиток з Петри. Ми дуже здивувалися, адже кругом пишеться, що вхід безкоштовний. Вони нас запевняли, що вхід можливий тільки за квитком з Петри, або ж, якщо у нас є Jordanpass. Ні того, ні іншого у нас не було, і я почала з ними сперечатися з приводу безкоштовного входу.

Населення Йорданії в 70% відмінно говорить англійською. Не те, що наші співробітники прикордонної служби в аеропорту Бориспіль. І тут, ми розуміємо, що нам не потрапити в Little Petra, говоримо о'кей і повертаємось. Але бедуїн просить нас не йти, і пропонує заночувати у нього в кемпінгу – тоді можна буде відвідати Little Petra безкоштовно. Спасибі, говоримо, що у нас є де ночувати. Але сьогодні буде дощ, ви не зможете спати в своєму тенті, – говорив він нам. Одним словом, ми не погодилися у нього ночувати, так як за планом наступну ніч ми повинні були провести вже у Мертвого моря. Розвернулися і йдемо назад – тут бедуїни зрозуміли, що грошей у нас немає, і дозволили зайти в Little Petra безкоштовно.

У цьому місці було гарно, спокійно і затишно, і ми були там практично одні.

Каньонінг

У цій подорожі ми відкрили для себе нове екстремальне захоплення – каньонінг.

Свій трек ми почали з Wadi Zarqa від Мертвого моря. Водій, який нас підвозив, просив нас туди не ходити, бо це може бути небезпечно.

– Що небезпечного в каньйоні, – перепитала я.

– Як що?! Там є дикі звірі! – відповів російськомовний водій.

Ми посміхнулися і переконали його, що ми не дилетанти, а добре підготовлені спортсмени. Попрощалися, накинули рюкзаки на спини і пішли за високі скелі каньйону.

На годиннику 14:30.

Тепер про відчуття, які ти відчуваєш, коли йдеш по теплій воді.

Ти відчуваєш себе дитиною, якій дозволили босоніж бігати жарким літом по калюжах після дощу. Мозок не відразу сприймає те, що річка може бути теплою, кожен раз, коли потрібно переходити річку, перші секунди ти готуєшся до холодної води, а тут раз – і тепла. Це такий кайф, до якого звикнути неможливо.

Довжина нашого маршруту від Мертвого моря до готельного комплексу ma'in Hot Springs Hotel Spa була близько 10 км. Температура води – від 30 до 60 градусів, у міру наближення до джерела.

Коли настав час вибиратися з каньйону, виявилося, що все не так просто. Звичайного виходу тут немає. Як тільки з лівого боку з'явився мурований паркан у нас над головами, ми по величезному каменю (шматку скелі) стали дертися нагору – і вилізли уже на території готелю.

Мертве море

Швидкий йорданський автостоп доставив нас знову до позначки мінус 400м. У нас було бажання спробувати себе в невагомості в Мертвому морі, але за час проходження по каньйону, видираючись по камінню, ми трохи подряпали ноги і тепер купання скасовувалося. Ми відразу поїхали на розвідку на пляж Амман Біч – вхід туди платний, близько $12. Зона комплексу огороджена парканом, там є кафе, ресторани, на пляжі встановлені солом'яні парасольки, душові – загалом, все те, що нам було зовсім не потрібно. А поруч з лівої сторони розмістився дикий пляж. Дороги до нього немає, ми перелізли через відбійник, пройшли повз продавців чаю і кави, і почали спускатися по кам'янистій і місцями крутий стежці вниз метрів 70. Спустившись до моря, ми отетеріли від кількості сміття на пляжі. Пластик – це біда Йорданії, їм заповнені всі придорожні яри, він скрізь і це дуже впадає в очі.

Довжина йорданського узбережжя Мертвого моря – 26 км. Велика частина цих пляжів належить готелям, і якщо ви не забронювали в одному з них номер, то потрапити до моря можна або як ми, на дикий брудний пляж, або заплативши близько $12, щоб провести час на Амман-Біч.

З йорданської сторони досить крутий спуск до Мертвого моря, в деяких місцях доступ практично неможливий з-за крутого рельєфу (обриви). У нашому випадку море було більше для галочки, особливого кайфу від нього ми не отримали.

Люди

Йорданія – невелика арабська країна з мізерними запасами води та природних ресурсів. Економічні проблеми включають в себе високий рівень бідності, безробіття і великий дефіцит бюджету. Але, незважаючи на це, найбільшим багатством країни є люди. Спасибі, що ви саме такі, якими ми вас дізналися!

Ми насолоджувалися кожним днем, проведеним в Йорданії, кожною хвилиною спілкування з вами. У цій країні ти гість, а значить, весь світ крутиться біля твоїх ніг.