Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store
Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!
Валенсія
Валенсія — це забавні графіті, цікава архітектура, неймовірно красиві чоловіки і всюди на вулицях мотоцикли і мопеди. Фонтани, різьблені фасади будинків, вузькі звивисті вулички, магазини зі старими книгами і пластинками. Саме у Валенсії в Кафедральному Соборі Святої Марії знаходиться чаша Святого Грааля. Іспанці вважають її справжньою, що підтвердив і Папа Римський. Правда це чи ні, але трепетне ставлення жителів до цієї реліквії підкуповує.
Валенсія була заснована римлянами, завойована маврами, звільнена іспанцями, потім знову захоплена маврами (іспанці при відступі спалили місто) і знову звільнена іспанцями. Після чого Королівство Валенсія стало одним з найпотужніших держав Середземномор'я. Навіть сьогодні, здається, кожен валенсієць відчуває себе причетним до тієї великої епохи.
Читайте також

І, звичайно ж, Валенсія — це паелья, безліч видів якої можна спробувати практично в кожному закладі громадського харчування.
Гуадалест, або сили Місто
У місті Гуадалест живе 246 осіб, саму фортецю не даремно називають місцем сили, пейзажі навколо неї вважають найкрасивішими на узбережжі Коста-Бланка. Заснували фортецю маври в XI столітті, а в XIII столітті її завоювали християни. 2 млн туристів в рік відвідують це місце. Уявляєте — 246 жителів на 2 млн туристів!
Рибне місто Кальпе
Навіть якщо ви не любите морепродукти і вас нудить від запаху риби, все одно приїжджайте в Кальпе на набережну. Ви зрозумієте, що ваша нелюбов — це прикре непорозуміння. Рекомендуємо скуштувати плато з морепродуктів у прибережних ресторанах, а потім подивитися на вивантаження улову рибальських суден, на рибну біржу. Там ніякого запаху — все чисто і красиво.
Читайте також

Іспанське намисто: 6 найнеймовірніших міст Іспанії
А посеред міста — солоне озеро з рожевими фламінго: птахи грають, махають крилами, шукають їжу на дні озера, повз по дорозі проїжджають машини. Ну що тут скажеш? Фантастика.
Аліканте і фортеця Санта-Барбара
На вузеньких вуличках старого міста, більше схожих на вулик, люди відпочивають, сушать білизну, грають діти. В «новому місті» ви побачите безліч пальм (тут вони якісь особливо монументальні), гігантські фікуси, у яких коріння звисають зі стовбура і іноді навіть не дістають до землі, цікаві будівлі з гарними балконами упереміш з офісними центрами-новобудовами, набережну, покриту плиткою з хвилеподібним візерунком (якщо довго по ній йти, навіть злегка заколисує).
До фортеці Санта-Барбара легко дістатися — можна піднятися на машині до самого входу, там виникає оманливе відчуття, що це зовсім не фортеця, а якийсь розважальний об'єкт. А на самому верху з величезної висоти видно все місто як на долоні.
Побудована фортеця в IX столітті арабами, захоплена іспанцями в XIII столітті і до XVIII століття використовувалася як військова споруда, витримувала облоги, на деяких баштах залишилися сліди від ядер. А який вигляд на Аліканте відкривається звідти! Це потрібно обов'язково побачити.
Місце щастя, або Коротко про Торрев'єху
Море, сонце, затишні будинки, старички на пляжі, безліч кафе на набережній, «мертве озеро», чорна грязь, біла грязь, пальми, пальми і ще раз пальми. Пляжі протяжністю 25 км на будь-який смак.
Торрев'єха — такий собі рай на землі. Але це сьогодні, а до XIX століття тут буле невелике рибальське селище, нічим не примітне, може тільки старою баштою. До речі, вежа з часом зруйнувалася, і мешканці міста на свої кошти відбудували нову, щоб не розчаровувати туристів.
В місті є 2 солоних озера з різним кольором води — рожеве та блакитне, обидва озера лікувальні, бруд навколо озер теж. Там немає обладнаних місць для купання, але це не зупиняє місцевих жителів і особливо просунутих туристів.
Читайте також

Відпочинок в Іспанії: 7 міст Андалусії, які варто відвідати
У Торрев’єсі, як і в інших прибережних містах, є марина — порт для яхт, де вони «ночують». І це виглядає просто як картинка з казки: човни вишикувалися рівним рядочком, щогли тихенько поскрипують, чути рівномірний стукіт тросів. Сонце, що заходить, забарвлює воду в різні відтінки й віддзеркалюється в ній. Запах моря та снастей повертає в дитинство — одразу згадуються книжки про морські пригоди. На теплому після денного сонця камені спить незворушний кіт. А десь удалині галасливе й багатолюдне місто зустрічає фестиваль хорів абанерас.
Оріуела — місто, загублене в часі
Колись могутнє й величне місто, засноване, ймовірно, у VIII столітті, яке зуміло «домовитися» з маврами, здобувши певну незалежність і навіть не сплачуючи данину, протягом чотирьох століть було єпископською столицею провінції, а згодом стало плацдармом для вирішального удару по маврах. Сьогодні в місті проживає близько 80 тисяч мешканців, є незвичний старий квартал, велика кількість архітектурних пам’яток на квадратний метр і… туристів тут практично немає. Це місто називають недооціненим.
Водночас старий квартал майже не розкручений, хоча всі туристичні атрибути на місці: інформаційні таблички, години роботи. Місцеві діти біля давніх мурів грають у м’яч (просто об ці стіни — так), а в інших — сієста: навіть собаки сплять, розпластавшись на кам’яній підлозі. Але все це не заважає старим будівлям жити, а легендам — існувати.
Читайте також

7 найкрасивіших трекінгових маршрутів Європи
У новій частині міста все інакше — тут шумно, плескають фонтани, багато кафе, магазинів та офісних центрів.
Оріуела — чудове місто, з яким обов’язково варто познайомитися туристу, що хоче пізнати справжню Іспанію.
Місто з прекрасною назвою Мурсія
Місто було засноване у IX столітті кордовським еміром Абд ар-Рахманом. Далі, як це часто буває, були війни та завоювання: у XIII столітті християни остаточно витіснили мусульман, і виникло процвітаюче королівство Мурсія. А в XIX столітті на місто одне за одним звалилися лиха: пограбування наполеонівськими військами, землетрус, унаслідок якого постраждало 6000 людей, чума, холера, повінь.
У місті проживає близько 440 тисяч мешканців (хоча цього й не помітно на напівпорожніх вулицях). Тут безліч архітектурних пам’яток, магазинів тканин (адже колись місто славилося шовківництвом), ростуть гігантські дерева (виявилося, що це фікуси), є алея платанів, відкриті для відвідування визначні місця та зачинений головний кафедральний собор, кумедні пам’ятники й фонтани, магазин музичних інструментів, де можна придбати губну гармоніку та кастаньєти, надзвичайно гарне казино, зони відпочинку з навісами від сонця (Мурсію називають «іспанською пательнею» — влітку тут дуже спекотно). Мурсія водночас монументальна й затишна, релігійна — судячи з кількості сувенірів релігійної тематики — і бешкетна: хтось розмалював пам’ятник принтами «Save the Arctic».
Подорож Іспанією ніколи не закінчується, а тільки розпалює бажання приїхати сюди ще і ще раз. Стільки невідомого і незвіданого залишилося, вихід один — готувати нову подорож.