Щоденник подорожей: як я одна поїхала в Південну Америку (частина 1)

21 лютого 2019 року Хошимін, В'єтнам

О господи!!! Я купила квиток з Хошіміна в Сан-Пауло. Ох! Потрібно швидше читати і більше дізнаватися про Бразилію. Але зворотного шляху немає! Тепер тільки вперед! Не пропадати ж 600 доларам за квиток.

1 березня 2019 року Хошимін, В'єтнам

Кошмар! Про Бразилію один жах написаний, мені страшно. Треба написати Луїзу, я з ним була на стажуванні в Румунії в 2013 році. Він начебто в Сан-Пауло переїхав. Буду лише з ним скрізь ходити. У Ріо не поїду, кажуть там телефони на вулиці відбирають.

Взяла квиток з Сан-Пауло в Париж за $200 на 4 серпня. Тобто я проведу в Південній Америці рівно 12 тижнів. Місія – вижити. І, напевно, пора починати вчити іспанську.

18 березня 2019 року Хошимін, В'єтнам

Знайшла собі два волонтерських проекти – один в Болівії щось про тварин, другий в Перу. Проведу і там, і там по 4 тижні, щоб дізнатися культуру зсередини і зрозуміти, як люди живуть. Купила квитки між країнами. Подорож виходить такою:

• Бразилія (1 тиждень);
• Болівія (4 тижні волонтерський проект+1 тиждень на подорожі);
• Перу (1 тиждень на подорожі+4 тижні волонтерський проект);
• Чілі (1 тиждень).

Треба починати збирати собі бюджет для внутрішніх пересувань і їжі. Візьму на роботі більше годин.

29 квітня 2019 року Хошимін, В'єтнам

Як все упакувати в один рюкзак? У мене ніде немає багажу, треба впихнути те, що неможливо, в ручну поклажу. Або купити вакуумні пакети? Ще скрізь радять обов'язково брати замочки на рюкзак. Візьму два, нехай буде. Зате своїм новим рюкзаком я реально задоволена: головне відділення відкривається, як валіза, є відділення для документів і комп'ютера, плюс 2 великі кишені спереду. Має проканати як ручна поклажа.

13 травня 2019 року Аеропорт Хошиміна, В'єтнам

І так, мене чекає 30 годин чистого польоту з 3 пересадками: у Пекіні, в Римі і в Лісабоні (зате квиток був найдешевший). Але всюди повинні годувати, це тішить мій невеликий бюджет. Змогла накопичити 1000 євро і для трьох місяців це здається замало. Буду шукати віддалену роботу та інші варіанти підзаробити. Скачала уроки «Поліглота» з іспанської, почну вчити в літаку.

14 травня 2019 року Сан-Пауло, Бразилія

Прилетіла ввечері в найбільше місто в Бразилії, при тому що це не столиця. Мене зустрів Луїз, виявляється він працює в місцевій авіакомпанії. Аеропорт Гуарульос знаходиться далеко від міста і нормального транспортного сполучення тут немає, треба їхати з 2-3 пересадками. Найпростіше замовити убер або місцеве таксі «99». Ми витратили $15 (55 бразильських реалів, $1-3,8-4 бразильські реали) на двох, щоб дістатися до будинку Луїза. Цей тиждень я проведу у нього, заощадивши на житлі. До речі, навіть вночі місто здається дуже милим, багато парків і графіті. Єдине, що напружило, що банкомати після 10 вечора не працюють.

16 травня 2019 року Сан-Пауло, Бразилія

Головний культурний шок! Тут реально ніхто не говорить англійською! Взагалі!! Маааама, навіщо ти змушувала мене її вчити і говорила, що весь світ говорить англійською?! Це неправдаааа!

17 травня 2019 року Сан-Пауло, Бразилія

Я в захваті від Сан-Пауло! Дуже мальовниче і гарне місто! Хоча і кількість безпритульних і повій мене теж неприємно вразила. Ніколи не бачила повій, до того ж, не очікувала їх зустріти в самому центрі міста. Прямо дуже їх шкода. Але розповім про хороше. Моє топ-місце, звичайно, Беко до Бачман – невеликий хіпстерский район, весь розмальований графіті.

Безліч вуличних торговців запропонують тобі все починаючи від прикрас та одягу, закінчуючи картинами і предметами інтер'єру. Я відхопила пару безкоштовних йогуртів з матчою на промо-акції і спробувала безкоштовну каву. І мій Instagram поповнився кількома офігенними фото. Також мені шалено сподобався парк Ібірапуэра – він величезний, з великою різноманітністю тварин і рослин. Я провела півдня підгодовуючи чорних лебедів і просто блукаючи по ньому. А сьогодні ввечері ми пішли на вежу Алтіну Арантіс, там є невелике кафе з захмарними, як і вигляд, цінами. Ми взяли колу і просто насолоджувалися видом!

18 травня 2019 року Парачи, Бразилія

Вирішила з'їздити ще кудись. У Ріо так і не ризикнула вирушати одна, Луїз порадив Парачі. Це місто між Сан-Паулу і Ріо, на березі океану. Я закохалася в Парачі! Тут шикарний історичний центр в колоніальному стилі, величезні дикі пляжі. Доїхала я сюди на BlaBlaCar, що виявилося дешевше місцевих автобусів, з комунікацією було складно, англійською ніхто не говорить. Але я впоралася.

20 травня 2019 року Сан-Пауло, Бразилія

Не знаю, пощастило мені чи тут і справді живуть дуже хороші люди, але навіть не знаючи англійської, люди мені завжди допомагали і посміхалися. Показати правильний шлях і провести, дати безкоштовно зайвий пончик або просто посміхнутися незнайомій мені – звичайні речі. А ще бразильці постійно запитують «Як справи?». Я тільки посміхалася і подумки відповідала, що все чудово, я ж в Бразилії! Дуже шкодую, що не поїхала в Ріо.

21 травня 2019 року Санта-Крус-де-ла-Сьєрра, Болівія

Ось і моя друга країна в Південній Америці. Опинившись у найбільшому місті Болівії, я зрозуміла як тут все легко і просто. В плані ставлення до життя. Люди не заморочуються. Тут мене чекає мій волонтерський проект, хлопці з AIESEC зустріли мене з величезним зеленим плакатом, де російською було написано «Ласкаво просимо». Це мене дуже зворушило. Адже дійсно мило, хлопці заморочилися. Але пора починати вчити іспанську, бо англійську тут знає тільки одна дівчинка, з якою я постійно спілкуюся.

Мене привезли в мою хост-сім'ю, просторий і світлий будинок, де мені виділили окрему кімнату з панорамним вікном. Мені сподобалася моя сім'я, особливо бойова мама – Ванесса – голова сімейства. У неї 3 точки: 21 рік Каміла, 11 років Луана, 4 роки Антонелла. Всі дівчатка прекрасні, я вирішила, що буду допомагати їм вчити англійську.