Владивосток зазвичай називають містом на краю землі — і неспроста. Тут закінчується Транссибірська магістраль протяжністю 9288 кілометрів. Далі — тільки море. Але місцеві жителі категорично не згодні з тим, що вони десь на краю. «Де сходить сонце? Хто вважається Володарем Сходу?» — часто говорять вони.

Приморські особливості

Дорогою з аеропорту моя приятелька поділилася історією з тутешнього життя. Кілька днів поспіль її підлеглі постійно запізнювалися на роботу на годину, а то і дві. Коли вона зробила зауваження, відповіддю було: «Так сходи ще не відремонтували!» Я посміхнулася, але гумору тоді зовсім не зрозуміла. Поки не пожила в місті місяць...

Оскільки Владивосток стоїть на сопках (їх тут більше двадцяти), без підйому сходами у багатьох місцях просто не доберешся до свого будинку. Чесно, на багатьох з них можна просто переламати ноги. Особливо, якщо на підборах. Хоча у місцевих красунь чудово виходить!

Для тих, хто ходить пішки, місто абсолютно не пристосоване. Зате воно входить до п'ятірки міст Росії з найбільшою кількістю машин. Майже 423 тисячі авто на 607 тисяч населення. Городяни люблять вихвалятися, що у деяких сім'ях по 2-3 машини. Зелений кут — колись величезний ринок старих авто з Японії, Китаю та Кореї, де «затарювались» місцеві. Але через злет курсу валют автомобільний бізнес почав «чахнути».

Але не будемо про сумне. Краще про красиве. Ось, наприклад, назви вулиць. Центральна вулиця — Океанський проспект, а не яка-небудь вулиця Леніна. Абрикосова, Анютинська, Весняна, Ялинкова, Женьшенева, Смарагдова, Свєтланська, Тигрова, Фонтанна і так далі. А ще багато тих, які пов'язані з морем, названі на честь адміралів і заток.

Щоправда, чимало цих вулиць знаходяться в не дуже привабливих місцях через потворну забудову міста. Мешканці кажуть, що «архітектору давно час зламати руки», і я з ними абсолютно згодна. У місті немає генплану, а тому можна «ліпити» скрізь — так, що між будинками скоро потрібно буде пролазити.

У Владивостоці дуже популярне вивчення японської та китайської (є загальноосвітні школи подібного профілю) — здається, навіть популярніше за англійську. Дається взнаки близькість кордону, в першу чергу, з Китаєм.

Саме тому в місті можна зустріти багато азіатів: приїжджих і місцевих жителів, в жилах яких багато азійської крові. Є навіть мережа салонів краси, де обслуговують тільки китайці, які не говорять російською. Тому спілкування під час манікюру з китаянкою Наташею (!) виглядало дуже кумедно.

У магазинах маса японських, корейських і китайських товарів. Особливо популярні косметика, побутова хімія, деякі продукти харчування. Зізнатися, була впевнена, якщо близько до Китаю — значить, дешево. Виявилося, тут цінник за багатьма позиціями в 2-3 рази вищий, ніж у далеко не дешевій Москві. Місцеві на це скаржаться, але все одно купують.

«Открыт закрытый порт Владивосток»

Історичні дані та детальну інформацію про місцеві визначні пам'ятки ви зможете прочитати і без мене. Я тільки розповім про декілька найбільш улюблених місць, які неодмінно треба відвідати.

За духом місто дуже нагадувало мою улюблену Одесу. Напевно, своєю легкістю, нахабною неквапливістю (в п'ятницю після третьої мало хто трубку в офісі зніме) і морським повітрям! Щоправда, скупатися в межах міста вам точно не вдасться — брудно, та і місцеві не радять.

Мій фаворит — маяк Егершельда (ще називають Токаревська кішка). Існує з 1876 року. Звідси відкривається чудовий краєвид на Владивостоцький порт і острів Руський. По піщаній доріжці, коли немає припливу, можна підійти до самого маяка. Дуже гарні фото виходять!

Неподалік від маяка є сквер Анни Щетиніної — першої жінки-капітана далекого плавання. Тут один з оглядових міських майданчиків — теж на острів Руський, півострів Голдобіна і Босфор Східний.

Але найбільш приголомшливий краєвид (особливо під час заходу сонця) відкривається з сопки Орлине Гніздо. Насолодіться красою бухти Золотий Ріг, Золотого мосту. Щоправда, майте на увазі, коли туман, не видно НІЧОГО.

Мости Владивостока мене зачарували. Особливо, коли їхала на острів Руський. Але до проведення в місті саміту з довгою назвою Азійсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) в 2012 році Владивосток був далеко не так барвистий і привабливий. Все змінилося завдяки мільйонним інвестиціям — саме до проведення саміту і будувалися мости. Особливо шикарний краєвид ввечері — дивовижне підсвічування.

Острів Руський був закритим у часи СРСР, тут знаходилася найбільша навчальна база військово-морського флоту. Тут жили тільки військові та їхні сім'ї. Після розвалу Союзу про острів почали забувати. Та й дістатися сюди ще чотири роки тому можна було тільки на поромі.

До зведення мосту багато місцевих жодного разу ну Руському не були. Там дуже красиві краєвиди на затоку Петра Великого в Японському морі та на сопки. Тут знаходиться величезний Далекосхідний федеральний університет, де навчається 28 тисяч студентів. Є підземний паркінг, сучасні гуртожитки, парк, набережна.

Тільки коли на острові вітряна погода — надзвичайно холодно. Мені пощастило потрапити у таку погоду — пробирає до кісточок і не допомагає жодна тепла куртка. І як тут студенти вчаться?

Повернувшись у місто, прогуляйтеся до вокзалу, де стоїть пам'ятний знак «Кінець Транссибу». Оскільки в цьому місці закінчується найдовша залізниця в світі — Транссибірська магістраль! А будувати її почали 1891 року, коли Микола II, тоді ще цесаревич, після своєї кругосвітньої подорожі заклав перший камінь і почалося будівництво вокзалу. До речі, сам вокзал теж гарний — зайдіть!

З приїздом цесаревича пов'язана ще одна визначна пам'ятка — Миколаївські Тріумфальні ворота, побудовані в російському стилі. На цьому місці він в'їжджав до міста.

Неподалік від воріт на Корабельній набережній стоїть справжній підводний човен часів Другої світової війни С-56, він брав участь у восьми військових походах. Зараз тут розташовується філія Військово-історичного музею Тихоокеанського флоту. Тут можна побачити, де сплять, їдять, працюють підводники. Щоправда, людям з клаустрофобією буде не дуже, бо тісно, страшно і холодно. На цій же набережній знаходиться будівля штабу Тихоокеанського флоту.

Ще мені дуже сподобався пам'ятник Висоцькому поряд з місцевим драматичним театром. На східцях до пам'ятника є рядок «Открыт закрытый порт Владивосток» — він із пісні співака. Можна присісти на лавці та послухати записи Володимира Семеновича. Тут вони сприймаються якось по-особливому...

Якщо буде час, зайдіть до краєзнавчого музею імені Арсеньєва. Вхід платний, але ось цікава екскурсія проводиться безкоштовно. Тут вам покажуть різних риб і звірів Примор'я, експонати зі старих будинків міста, розкажуть, на чому, як і коли приїжджали до Владивостока з усієї імперії. До речі, в одному із залів ви зможете побачити навіть український рушник і вишитий жіночий наряд. Місцеві історики з вдячністю розповідають про наших земляків, які брали активну участь в освоєнні Приморського краю.

Про пам'ятки можна розповідати ще довго. Але час поговорити і про їжу. Вам так не здається?

Що скуштувати у Владивостоці

Один моряк якось сказав мені: «Якщо ви не можете знайти російський ресторан — ви у Владивостоці». Думала, жарт. Але ні!

Моїми улюбленцями стали мережа корейської кухні «Міріне» і японський ресторан «Токіо». У першому голову зносить від смаку супу з палтуса, одальпе (смажена свинина в гострому соусі), кук-су (локшина з м'ясом і овочами) та імбирного чаю. Всі страви подають з міні-закусками (кімчі, корейська морква, рис, пророщені зерна пшениці). І повноцінний обід коштує в районі 130-150 гривень.

Другий же заклад славиться суші-ролами. Щоправда, для українського споживача вони трохи прісні, без яскраво вираженого смаку. Знавці кажуть: «Значить, справжні».

У приморському містечку потрібно неодмінно вирушати на ринок за морепродуктами і корейсько-китайськими закусками. Такої надзвичайно смачної морської капусти я не їла ніколи! А креветки, м'ясо краба, ікра. Елітні сорти риби: нерка, терпуг, чавича. Кажуть, їх доставляють до столу президентів багатьох країн.

Налітайте і на різні водорості, гриби, моркву, свинину за корейськими/китайськими рецептами. Ще обов'язково скуштуйте місцеві «чіпси» — суху морську капусту, яка продається в супермаркетах (ціна за упаковку — 40 гривень). Брати потрібно відразу дві-три упаковки — перевірено!

І не оминіть увагою шоколад з морською сіллю, зефір і цукерки «Приморські». В останніх двох є такий унікальний компонент, як агар — натуральний загусник рослинного походження, який отримують з водоростей. Він дуже корисний і виводить важкі метали з організму. Чи це правда, чи легенда, але місцеві розповідали, що під час трагедії на ЧАЕС в Україну це «пташине молоко» доставлялося цілими вагонами.

І останній штрих. Не бійтеся заходити в занедбане на вигляд кафе китайської кухні. Найчастіше там погано говорять російською і ви почуєте щось на кшталт «плівєт! лістолана». Але там тааак смачно! Ніколи не думала, що салат з кульбабою, часниковими пагонами — це така смакота. На Китайському ринку на Спортивній (схожий на наш 7 км в Одесі) є безліч місць, де все це можна скуштувати. Заодно і купити всім подарунки.

За подарунками можна відправитися і на місцевий Арбат — вулицю Адмірала Фокіна. Тут є кілька непоганих магазинчиків. Якщо любите книги, заходьте в арку з веселими малюнками, там знаходиться місцеве видавництво «Рубіж». Я купила «Листи з Владивостока» Елеонори Прей і насолодилася цією книгою, яка передає атмосферу міста з кінця XIX і до початку XX століття.

А після спустіться до Амурської затоки, вдихніть запах цього міста на краю світу і обов'язково скажіть: «Я ще повернуся сюди». Тому що прилетіти до Владивостока вам неодмінно захочеться!

Дешеві авіаквитки до Владивостока ви завжди можете знайти на tripmydream