Переїзд в Ізраїль: як я поїхала і повернулася назад

Багатонаціональність

Потрібно розуміти, що Ізраїль – свого роду збірна солянка. Ще в кінці 19 століття сюди почали прибувати євреї з усього світу, у яких із загального був тільки мова для молитов (в різних напрямках іудаїзму можуть кардинально відрізняться традиції і підходи до трактування тих чи інших заповідей). Також з 7 мільйонів ізраїльтян близько мільйона це етнічні араби, деякі з яких навіть служать в ізраїльській армії.

Свобода

Вона відчувається у всьому. Є жарт про єврея на безлюдному острові і дві синагоги (він побудує дві синагоги, щоб в одну з них можна було не ходити). Так ось це не жарт, а національна особливість. ЛГБТ-паради, можливість бути таким, яким хочеться, навіть «обов'язкову службу в армії можна замінити волонтерством. Воно зовсім не престижно серед молоді, але дає можливість вибору тим, хто не поділяє цінності армії і війни.

Те, що діти з 3-х років гуляють у дворі без нагляду – нормальне явище. Як не дивно, ці ж маленькі чоловічки чудово знають, де знаходиться бомбосховище, і що потрібно робити при перших звуках сирени. Коли я була в Ізраїлі, вперше за всю історію бомбили Єрусалим, почувши сирену я вимкнула суп, який варила, і спокійно спустилася в бомбосховище, з повною впевненістю, що ці ракети все одно не долетять. І правда, 97% всіх ракет збивають до того, як вони досягають мети. Можливо, посилена охорона та перевірка в громадських місцях може дратувати, але вона ж і дає впевненість у безпеці.

Чому я вчилася?

У мене був 10-місячний курс івриту, курс коучингу і курс ведення груп, що включало в себе такі теми, як ораторська майстерність, конфліктологія, командний менеджмент та інше. Зазвичай навчання починалася в 8:00, з 12:00 до 13:00 був перерву на обід, та о 17:00 ми закінчували.

Ми багато подорожували по Ізраїлю, ходили в походи. Незважаючи на мізерні розміри країни, тут можна знайти майже все – моря, озера, гори, пустелі, все що душі завгодно. Ще ми багато волонтерили в дитячих центрах, допомагали старим або просто розфасовували їжу, яка пізніше йшла нужденним багатодітним сім'ям. Я відвідувала кілька разів в тиждень курси по вивченню юдаїзму. Мені було цікаво чисто з філософської точки зору, там завжди велися глибокі дискусії і панувала душевна атмосфера. А ще там шалено смачно годували :)

Незважаючи на те, що я потрапила в приголомшливий місто, і мені дуже пощастило з колективом, перший час було складно адаптуватися в країні. Адже я була в абсолютно новій культурі, без друзів, знайомих, не знала ні англійської, ні івриту. Я почувала себе страшенно самотньою і нікому не потрібною. Але саме завдяки цьому я змогла багато чому навчитися і подорослішати. Для мене було складно прийняти рішення про повернення в Одесу, я довго зважувала варіанти: залишатися в Ізраїлі і заново вступати в університет або закінчити Одеський Політех (мені залишався рік). І я вирішила повернутися.