«Курица — не птица, Болгария — не заграница» — ось, мабуть, усе, що я ще з дитинства чула про цю країну, а тому шанс вирушити туди на кілька тижнів, який мені трапився, не сприймала як щось більше, ніж просто пригода. Так, може, Болгарія — і не Європа, якою вона, до речі, не особливо прагне стати. І нехай на її вулицях і досі чимало «совкових» явищ, але все ж насмілюся назвати її «закордоном». Хоча б тому, що це зовсім інша культура, яка безумовно заслуговує на знайомство з нею.

Болгарія слабо вивчена з точки зору туризму, і якщо вже мандрівники згадують про неї, то зазвичай лише про Чорноморське узбережжя, Золоті піски, курорти Варни, Несебра або про бюджетні гірськолижні центри в Банско і Боровці. Мені ж довелося протягом трьох років потроху пожити в центральній Болгарії, яка вже зовсім непопулярна, проте «мінусом» це точно не назвеш.

Тут ви не побачите екскурсійних автобусів зі школярами, студентами або німецькими пенсіонерами, не зустрінете тут і натовпу мандрівників із країн Азії з їхньою жагою все зняти на свої ультрасучасні гаджети. В першому-ліпшому ресторанчику можна легко знайти для себе столик, а щоб сфотографувати красиву панораму, не потрібно стояти в черзі.

Хтось скаже: «Це все тому, що там дивитися нема на що». Візьму на себе сміливість розвінчати цей міф.

«Закордонність» відчувається відразу і фізично — це я, звичайно, про дороги, які залишаються ідеальними навіть на найвищих гірських вершинах і завдяки яким можна чудово подорожувати Балканськими висотами і милуватися просто фантастичними пейзажами, не хвилюючись за свій автомобіль.

До інших радощів країн Європейського союзу додам, звичайно ж, чистоту (тут вона дійсно на рівні, ще й за тваринами в парках господарі прибирають, сміття сортують, загалом, все як годиться), сотні моллів з марками і товарами, яких у нас не знайдеш, мультимедійні сучасні музеї, на площах, у парках та й скрізь є free Wi-Fi... Одне слово, є чому порадіти.

Ще один міф — про те, що російська і болгарська дуже схожі, а мало не всі болгари знають російську. Насправді є схожі слова, але їхнє значення часто дуже відрізняється, а з місцевих мову знають ті, кому 50+, хто ще застав вивчення російської у школі (і то не досконало). Молоде покоління не знає російської, та й англійської, на жаль, теж.

Проте це зовсім не заважає місцевим допомогти тобі знайти дорогу, показати, де знаходиться затишне кафе, і пояснити, що в цьому магазині можна купувати, а що не варто. Єдине, що важливо запам'ятати, хоч і зовсім неможливо перебудуватися, у болгар «ні» — це наше «так», тобто кивок головою, а «так» — це наше «ні», тобто крутити головою на всі боки.

Пейзажі, незвичні для ока і якими неможливо перестати милуватися, — ще одна відмінність від нашої відносно рівнинної країни. І нехай у східних і північних містах подекуди ще залишилися сліди радянського минулого у вигляді великих площ зі стандартними штампованими адміністративними будівлями і до болю знайомими сірими п'ятиповерхівками, в цілому балканська архітектура вражає своєю простотою, яскравістю і скромністю.

Маленькі, дво-, триповерхові доглянуті кольорові будиночки з рудими дахами і дерев'яними віконницями, часто розписані візерунками, в оточенні квітучих клумб, а з усіх боків відкривається краєвид на гори. Додайте до цього мощені вулички, невеликі річки з містками, малесенькі площі з фонтанами — і отримаєте типове болгарське провінційне містечко на кшталт Трявна, Копрівштіца, Казанлик і Ловеч.

Центральна Болгарія буде ідеальним місцем для тих, хто любить неспішний відпочинок подалі від великих і галасливих мегаполісів, і щоб вранці з вікна було видно, як сонце заливає світлом гори. Міста в центральній частині зовсім невеликі, спокійні, при цьому дуже колоритні та доглянуті, і, природно, з усіх боків тут плине запах троянд — головного символа країни.

Відстані між містами невеликі і долати їх приємно, бо за вікном відкриваються красиві краєвиди, а дорогою можна завітати в численні старовинні монастирі, храми, заповідники. Навіть людям інших віросповідань або тим, хто зовсім не належить до будь-яких релігійних конфесій, раджу зазирнути, бо тут мінімум золотих куполів, хрестів і помпезного золотого оздоблення, а натомість радують око красиві, доглянуті території з квітучими садами та безліччю барвистих, яскравих фресок.

Болгарія — це ще і чудовий варіант для бюджетних туристів, бо ціни на проживання навіть у хороших апартаментах куди доступніше, ніж у деяких західних хостелах. Я вже мовчу про кухню! Крім того, що вона дуже смачна, різноманітна, щедрі порції (що рідко коли можна все доїсти), так ще й за дуже доступними цінами — навіть якщо порівнювати з одеськими ресторанами. Середня вечеря в закладі на двох обійдеться в €8-13, і це будуть дуже ситні та різноманітні страви!

Одним з кращих місць, яке обожнюють не тільки туристи, а й місцеві жителі, куди хочеться повертатися знову і знову, є місто Велико-Тирново. Його краса підкорює: знаходиться відразу на 3-х пагорбах, з різних сторін його омиває річка Янтра, над ним височіє одна з головних фортець столиці — Царевец. Воно все складається з вузеньких брукованих вуличок, акуратних будиночків і оглядових майданчиків, красивих парків і дивовижних муралів. У цьому місті особливо відчуваєш, що ти в іншій країні, бо нічого подібного у нас не знайти.

Сюди варто приїхати, щоб відвідати середньовічну фортецю, зайти на всі можливі оглядові майданчики і відзняти купу фотографій, поторгуватися з місцевими ремісниками в крамничках, посидіти в затишних ресторанах з краєвидом на місто, залишитися до вечора, аби побачити вражаюче світлове шоу, яке прикрашає місто яскравими вогнями.

Любителям історії обов'язкове для відвідин місто Плевен і підйом на перевал Шипка. Тим, хто хоче побачити місцевий колорит, восени варто заїхати в Севлієво на місцеві фестивалі або в Габрово — в будь-який час року. Провести день у тихому та гарному місці можна в етнографічному комплексі під відкритим небом «Етер», погуляти, розслабитися і помилуватися краєвидами — мерщій до Трявно, Казанлик, Копрівштіца, Ловеч, Левський.

І наостанок декілька порад або, швидше, побажань:

• Якщо можете — вирушайте в Болгарію без валіз, що обтяжують, і  ноутбуків, планшетів та інших чудес техніки, які забирають час. Тут настільки красива природа і мальовничі, затишні міста, що не варто відволікатися на зайве.
• Не замовляйте в кафе піцу, пасту, не беріть гамбургери і картоплю фрі — насолоджуйтесь болгарською кухнею! Її неймовірною випічкою та смачними м'ясними стравами. Особливо сподобається тут поціновувачам сиру і вина, тому що видів сиру та бринзи болгари роблять чимало і полюбляють додавати їх до багатьох страв (навіть до картоплі фрі у фаст-фуді). Не менш різноманітні і вина — рекомендую спробувати рожеве. І рахат-лукум з троянди.
• Не сидіть у якомусь одному місті. Болгарію потрібно відкривати і уважно вдивлятися в неї. Між містами, між горами, дорогою — випадково відкриваєш щось нове, незвичайне, навіть якщо проїжджаєш тут уже 3-й рік поспіль, тому раджу роз'їжджати  країною на машині, роздивлятися на всі боки і не квапитись.
• Дівчата, будьте готові до уваги протилежної статі. Бо болгарські мачо не з боязких і готові не тільки на всю вулицю кричати компліменти, а і настирливо шукати зустрічі. Болгарські дівчата, щоправда, теж дуже полюбляють епатувати своїми незвичними зачісками і нарядами, не всі, звичайно, але рудий «ірокез», попелястий «їжачок» і яскраво-малинове волосся тут такі ж природні, як і сині джинси.

Для себе я точно переконалася, що Болгарія — закордон, тому що коли приїжджаю сюди, нехай і знаючи частково мову, заучивши напам'ять усі вулиці та впізнаючи з року в рік обличчя офіціантів, все одно відчуваю себе в іншій культурі. Болгари дуже люблять свою землю, шанують традиції, і щоразу не припиняю дивуватися, коли бачу їхні щирі сльози на очах, варто тільки зазвучати першим акордам гімну країни. Цьому варто повчитися!

Дешеві авіаквитки в Болгарію ви завжди можете знайти на tripmydream