Маршрут Київ-Одеса-Батумі-Сванетія-(Местія-Ушгулі)-Тбілісі-Кахетія

Частина перша. Морська

Якщо ви коли-небудь хотіли стати капітаном величезного судна або гадали, як почувають себе пасажири величезних лайнерів, або хочете на час забути про інтернет і сушу, варіант Чорноморськ-Батумі для вас. За 48 годин, які проведете на судні, ви отримаєте масу задоволень: шикарний краєвид на морську гладь і дельфінів, змогу завершити нарешті недочитану книгу або додивитися сезон серіалу, триразове харчування в місцевому ресторані. А якщо пощастить, як нам, і місяць не з'явиться, то, стоячи на верхній палубі, слухаючи шум двигуна і хвиль, ви побачите величезний небосхил, всипаний яскравими зірками та прокреслений слідом Чумацького Шляху.

Весь пережитий стрес від рівня сервісу працівників порту Чорноморська (затримка рейсу й умови залів очікування) зник миттєво після одного погляду на море з ілюмінатора, де не було нічого, крім двох відтінків синього: неба та моря. В їхньому оточенні ми провели дні без інтернету, з харчуванням за розкладом і виспались на два тижні вперед.

Частина друга. Грузинська. Гірська

Національна валюта: ларі.

$1— 2.5 ларі

Ми як мандрівники зі стажем, що об'їздили понад 40 країн на двох, продумали маршрут заздалегідь, забронювали хостели і гестхаузи. У Батумі ми провели менше доби, не шкодуючи ні секунди: штучні «розваги» у вигляді порожніх казино, хмарочосів і готелів, які з палуби нагадували Вегас, не особливо приваблювали. На нас чекали гори.

Дістатися Местії, нашого наступного пункту, ми вирішили бюджетно — маршруткою. Доїхати до Местії з Батумі можна з місцевого автовокзалу з пересадкою в місті Зугдіді за 12 + 30 ларі (з людини в машині), час у дорозі — більше 8 годин. Дорога спочатку буде рівною, але після Зугдіді забудьте про комфорт і дайте водієві майстерно кермувати, курити, питати «за Саакашвілі» й об'їжджати корів, яким абсолютно все одно, де стояти.

Сванетія — регіон на північному заході Грузії, де дуже багато гір, древніх веж і мало інтернету. З ранку ми вирушали до вершин, а ввечері насолоджувалися успіхом у місцевих ресторанах. У місті є туристичний центр, де вам розкажуть про маршрути на будь-який смак: ми обрали похід до льодовика (12 км в обидві сторони) і, як гобіти, насолоджувалися шумом ріки, виглядом снігу. А на другий день переїхали вище, до гори Ужба. Там ми зупинилися на одну ніч в одному з найбільш високогірних сіл Європи — Ушгулі.

Ушгулі — це село на висоті 2800 метрів у горах Кавказу, в зеленій долині між схилами. Чудовий краєвид на крижану гряду, короновану майже п'ятитисячною горою, що зветься Ужба. Там зовсім немає інтернету, зате є коні за доступними цінами і з поступливим характером. Ми провели в Ушгулі 20 годин, з яких 8 спали, ще 8 сиділи в сідлі, добираючись до гори, і ще 4 лазили баштами Х століття і смакували вино в найприємнішому місцевому закладі «Кішки».

У Сванетії потрібно дертися на найвищі вершини, виправдовуючи свої найвищі очікування. Хороша ця місцевість тим, що навіть непідготовлені туристи у звичайних кедах можуть піти в гори. Увечері насолоджуйтеся кожним шматочком хінкалі та хачапурі, приготованих Ніно, Ніко, Екою або будь-якою іншою грузинською господинею, сидячи на відкритій терасі. А якщо вночі піде гроза, то, швидше за все, ви залишитеся без зв'язку із зовнішнім Facebook-світом. Просто купіть пляшку домашнього вина і розпивайте його, сидячи на балконі.

Частина третя. Грузинська. Винна

Нашим наступним пунктом була, звичайно, столиця країни сонця. Дістатися туди, до речі, можна не тільки маршруткою (близько 7 годин), але і вертольотом (якщо будуть місця і вертольоти літатимуть).

Зрання Тбілісі балує яскравим сонцем, вітає гучними розмовами та привабливими ароматами фруктів і випічки вуличних торговців. Місто вирує тисячами туристів, які тиняються старим містом серед дерев'яних балконів, що сунуть один на одного, античних будівель і орієнтованих на європейців кафешок. Але зовсім поруч із ними процвітає життя столичних мешканців, які поспішають на роботу десь в урядовому кварталі, на проспекті Руставелі та на тих десятках вулиць, про які ми і не знаємо. А сучасна архітектура, що виблискує сталлю та склом, успішно конкурує з древніми церквами і фортечними стінами.

Відчути історію міста потрібно, звичайно, перетинаючи його центр пішки від головного проспекту Руставелі до площі Свободи, а далі, благаючи залишитися живими, перебігти вулицю Леонідзе і загубитися в килимах, чурчхелі, безкоштовній дегустації вин старого Тифліса.

Щоб дістатися віддалених районів, можна використовувати недороге таксі або метро: карта за 2 ларі та по 0.50 ларі за поїздку. Можна використовувати карту як для одного, так і для групи. Її ж, що приємно, можна використовувати і для фунікулера, який працює до 23:00 і доставить вас до приголомшливого краєвиду на місто всього за 1 ларі.

Зупинитися настійно радимо в хостелі «Левіафан», у список послуг якого, крім стандартного набору (кондиціонер, Wi-Fi, кухня, зручне розташування), включена доброта персоналу та вінтажний дизайн. Кімната для двох нам обійшлася в $25.

Під вечір Тбілісі, як справжня грузинська господиня, накриває стіл з можливостей для відпочинку на будь-який смак: традиційна кухня і хіпстерські заклади, лазні в самому серці історичного центру та кальянні; недавно побудований підйомник, який веде до стародавньої фортеці на горі, та найстаріший фунікулер — до телевежі. Краєвид з будь-якої з цих точок уночі — приголомшливий. Як і в решті Грузії, у столиці можна знайти чудову їжу, дешеве вино і багато усміхнених облич, але крім цього, Тбілісі — місто, яке дивним чином ламає стереотипи про те, що традиції і прогрес — речі несумісні.

У кіоскоподібне Book Corner Cafe краще за все йти вранці: воно стоїть на березі річки і там чудово починати свій день. І не обходьте увагою картини художника Ніко Піросмані — їх можна побачити в національній галереї та купити постер на пам'ять.

Типовий Монмартр шукайте у Dry Bridge, для цінителів справжнього стріт-маркету в стилі блошиних ринків радимо знайти Tbilisi Flea Market на Facebook.

Наш улюблений ресторан місцевих називається «Сабатоно» і знаходиться за адресою Грибоєдова, 30, у безпосередній близькості від проспекту Руставелі. Крім нього, швидко та в будь-який час доби поїсти можна в Samikitno. Хінкалі краще за все куштувати в Veliaminov. А прямо в будівлі фунікулера знаходиться цілком стерпний стейкхаус. Там недешево, але смачно, і найголовніше, що вночі з веранди цього закладу відкривається захоплюючий краєвид на вогні Тбілісі.

Тбілісі славиться вінтажними ресторанами, де меблі, здається, звезли з усіх квартир бабусь. Наш вибір: Linville, Pur Pur, Leila і Sofia Melnikova Fantastic Douqan.

Почитати книжку і випити кави у спекотний день варто в кафе Prosperos books. Там же можна і попрацювати вдалині від вулиць і привабливих цін на вина. А якщо ви — бородатий хіпстер і душа вимагає чогось недолугого, то Owl bar у старому Тбілісі точно чекатиме на вас (для київських: це місцева Fazenda). Неподалік височіє 3-поверхова будівля-клуб з інтер'єром з кліпів Лани Дель Рей і терасою з краєвидом на нічне місто — Art-Cafe Home. На пре-дрінк можна завітати в Dave, Cabinet Bar. А цей список можна ще продовжувати і продовжувати.

Якщо у вас на Тбілісі не більше трьох днів, то обов'язково присвятіть вечір походу в місцеві сірчані лазні. Вартість години спільної (чоловіча або жіноча) — 3 ларі. В окремій для компанії — 50. Будете чисті тілом і молоді душею.

Розслабляючись у теплоті міста, не втрачайте пильність. У Тбілісі дуже багато професійних дітей-жебраків, а коти без дозволу встрибують на руки, чекаючи, що їх погодують. Та, як і в будь-якій країні, бережіть себе і свої речі.

Мцхета

Місто, яке обов'язково потрібно відвідати кожному мандрівникові, що направляється до Грузії. Особливо якщо ви вже приїхали у Тбілісі, адже до нього лише 9 км.

Мцхета — стародавня столиця держави Іверія, яку тепер ми називаємо Грузією, а грузини — Сакартвелло. Саме тут країну хрестила Свята Ніно, і тут розташовані древні святині: собори Светіцховелі та Джварі.

У соборі Светіцховелі знаходиться головна гордість міста: під ногами — могили сімейства Багратіоні та близько 10 грузинських царів, на стінах — старовинні ікони, виконані в грузинській манері, зі стелі — промені світла, що падають на мощі святих, і улюблений мій запах церковних свічок.

Коли ви піднімаєтеся до монастиря на пагорбі, вам не потрібно знати абсолютно нічого, щоб відчути всю силу цього місця. Все, що оточує вас, бачив Лермонтов, засланий на Кавказ, а до нього — стародавні хрестителі Грузії, які і поставили той самий хрест на пагорбі. Навколо нього і був закладений фундамент, на якому тепер топчуться ваші кросівки.

Двох ларі на людину і півдня вам вистачить на поїздку маршруткою від автостанції Danube у Тбілісі до центру міста до місцевої святині Светіцховелі. А таксисти закинуть вас прямісінько до Джварі за 15 ларі, що заощадить вам час і врятує від спеки. Довіртеся нашій пораді та по закінченні туру з'їжте місцевих фруктів і запийте грузинським домашнім вином.

Алазанська долина

Не насолодившись вдосталь Тбілісі, тому що це в принципі неможливо, ми вирушили до самого серця виробництва грузинського вина — Алазанської долини, що в регіоні Кахетія, дегустувати вино і відпочивати від активного відпочинку.

Збираючись у винний регіон, дотримуйтесь тільки одного правила: складіть план заздалегідь з місцями, які хочете відвідати. Оберіть одне з великих міст як пункт ночівлі та щоранку здійснюйте поїздку виноробнями, руїнами фортець і природними красотами.

Ми, звичайно, обрали б Сігнахі, якби підготувалися заздалегідь. Ціни там вищі, але зате розваг набагато більше, ніж у Телаві.

У столиці Кахетії, місті Телаві, проживає не більше 20 000 людей, є фортеця XVII-XVIII століття, біля якої після заходу сонця можна зустріти місцеву молодь; 800-річний платан (здається, найстаріше дерево країни) і парк. Все це можна без поспіху обійти за один вечір. А вранці вирушати далі, «дегустувати» регіон.

Ми, звичайно, радимо зазирнути в Сігнахі, «місто кохання». Під'їжджаючи, варто зупинитися: місто на горі ніби лежить на килимі з зелених лісів, оточене подушками-хмарами.

Сігнахі повністю побудоване для туристів, які приїжджають сюди постійно. Хто — укласти шлюб без попереднього запису в будь-який час доби, хто — пройтися вуличками. Вулиці тут круті, краєвиди фантастичні, чудове вино, але ціни якщо не як у Тбілісі, то вищі, місцевим не по кишені. Сігнахі свого часу було оголошене національним проектом на кшталт Батумі, і багато будівель виглядають трохи бутафорськи. Ховатися від них потрібно на 4.5 кілометровій стіні фортеці, звідки відкривається вражаючий краєвид на Алазанську долину, все це надихає піти на дегустацію і пізнати різницю місцевих вин. А якщо довго дивитися на лінію горизонту, то в певний момент можна побачити, що по той бік долини теж гори, причому зі сніговими шапками. А це вже Кавказький хребет, приголомшливе враження.

Бути в Кахетії і не відправитися на дегустацію — це, як борщ без сала, величезна помилка. Хоча, як і сало, дегустація дегустації не рівня.

Виїжджаючи з Телаві, зазирніть до німця Шуманна, який славиться ідеальною організацією і виробництвом. Тут ви побачите, як роблять вино по-кахетинськи і європейськи.

Кахетинське вино — це найвідоміше з усіх грузинських вин. «Кахетинська» технологія відрізняється тим, що виноград тиснуть і, не відокремлюючи від шкірки і гілочок, поміщають у посудину в землі на 3-4 місяці, а вже потім відціджують і настоюють. Приїжджаючи до Кахетії, починайте з «ркацителі», а вже потім можна перейти на «цинандалі».

Далі вирушайте до Chateau mere — готеля, виробництва та ресторану. Їхати потрібно не тільки через неймовірний краєвид, але і за відчуттям, що потрапив у гості до бабусі та дідуся. Все неймовірно смачно, колоритно і, що приємно, багато!

Яке б місто ви не обрали, дістатися до нього можна «вподобаними» нами маршрутками. Але якщо від погляду на них у вас починатиметься алергічна атака, шукайте попутників і діліть проїзд на таксі. Гірська, іноді неасфальтована та звивиста дорога від Тбілісі до Кахетії варта витрачених грошей, повірте. А крім комфорту і кондиціонера ви отримаєте бонус у вигляді зупинок біля старовинних фортець, куди можна залізти, щоб побачити частину Алазанської долини. Водії знають, де зупинитися, як і відповіді на всі питання, середній курс валют і погоду на найближчі півроку.

Грузія, звичайно, стала улюбленою країною в цій подорожі Кавказом. Тут якось все дуже просто і зрозуміло, майже як удома, де всі свої: і в маленьких містах, і в готелях столиці. Кожне враження — листівка, яку хочеться залишити на пам'ять. Це і корови, які супроводжують машини в містах, селах, горах, і маршрутковий бізнес з його головними героями. Але при цьому є певна кількість речей, які приємно дивують: покращення адміністративних послуг, електронна черга на вокзалі, архітектура нових будівель, яка не зачіпає старовинні та співіснує з історичним центром. Грузини говорять — і їх хочеться слухати, вони співають — і хочеться їм підспівувати, плакати і сміятися разом із ними, нескінченно їм вірити і повертатися сюди знову і знову, хоча б через кухню.

Природа тільки додає в цей кавказький рай більше щастя для туристів будь-якого типу: тих, хто, як ми, готовий видертися на гори Сванетії, і тих, хто прилетів на курорт у Батумі. Грузія відкрита душею і любить всіх, хто так само добрий до неї.

Попереду в Анни та Григорія ще прекрасні Вірменія й Азербайджан, а ми розповімо вам про це в наших наступних статтях — слідкуйте за оновленнями ;)

Переліт Київ-Батумі від €140 в обидві сторони.

Переліт Київ-Тбілісі від €200 в обидві сторони.

Читайте також:

Безкоштовна Прага

Грузія — країна гір, вина і приголомшливої гостинності

Флоренція: місця, які знають тільки місцеві