Анна та Григорій — мандрівники зі стажем. Весь "Кавказький тріп" тривав у них 3 тижні — він почався зі знайомства з Грузією, потім була унікальна та колоритна Вірменія, а зараз ми розповімо вам про третю частину поїздки.

Шлях до Баку після Вірменії

Маршрут: Єреван – Тбілісі – Баку – Київ

Валюта: азербайджанський манат, 1$ — 1.60

Останнім містом, яким ми вирішили завершити наш кавказький тріп, було Баку.

Але після відвідин Вірменії дістатися туди не так просто. Для тих, хто не в курсі подій: між державами немає дипломатичних стосунків. Події у Нагірному Карабасі залишили дві країни у стані замороженого конфлікту, і кордону, через який можна потрапити з країни до країни, нема. Єдиним для нас способом було повернутися до Тбілісі та сісти на прямий потяг до «кавказького Емірату».

Звичайно ж, квитки можна купити тільки на вокзалі, і їх вже не було. Поїдаючи хінкалі, за якими вже скучили, ми з'ясували, що найпростіше взяти машину і за 20 ларі доїхати прямо до кордону, а там сісти на автобус.

Кордон Грузія-Азербайджан став тим ще випробуванням. По-перше, є дуже велика різниця в роботі прикордонників (посмішки грузин і стан приміщень дуже відрізняються від азербайджанського хаосу). По-друге, у нас були штампи про відвідини Вірменії, що викликало низку запитань, переписування візової історії на аркуш А4 від руки та 20-хвилинне очікування у невідомості, що з нами буде далі. І по-третє, після потрапляння на іншу сторону світ уже не був схожим на цивілізований. Біля високої стіни з матеріалу на кшталт мармуру стоять нафтові вишки. По інший бік стіни сидять продавчині-всього-на-світі, що сяє та блищить, але купувати не хочеться нічого через міркуваня гігієни. Водії шукають пасажирів, стояти на вулиці неможливо через спеку, а всередині ще гірше.

По приїзді в Баку на світанку нам трапився найбезтямніший таксист Кавказу: півтори години, вдумайтеся, він марно намагався знайти адресу без GPS, зупиняючи всіх перехожих, звертався до поліцейських, які пили чай на посту, а потім клявся Аллахом, що ми повинні заплатити більше за його «сервіс».

Кожне з міст, які ми відвідали, вражало. Але з Баку історія особлива. Місто вже кілька років приймає заходи європейського та світового масштабу: тут проходив конкурс «Євробачення», а в червні 2016 — «Формула-1». Тому, потрапляючи в центр і на набережну, здається, що ти у скляно-мармуровому гетто, де на кожному кроці магазини Chanel, Versace. А зовсім поруч, у дворах, житлові споруди, білизна на мотузках, бідні будинки і справжнє життя. Все це і туристи з різних країн, різних національностей на фоні нафтових вишок, 45-градусної спеки і близькості Каспійського моря.

В Баку ми не затрималися надовго, але знову, завдяки місцевим друзям, отримали масу емоцій і вражень. Починати прогулянку в Баку краще якомога пізніше: у серпні місто схоже на сауну і краще ховатися від спеки в місцевих чайних будинках (Çay Evi 145) та насолоджуватися турецькими солодощами. А коли ви будете готові оглянути місто, прямуйте в Içeri Şeher, старовинний житловий квартал (проживає близько 1300 сімей), де на кожному кроці вежі, мечеті, лазні, сувеніри і цілий лабіринт з унікальних пам'яток і місць. Тут знімали «Діамантову Руку», і можна витратити півдня, відкриваючи для себе вузькі вулички, ліплення на будинках і краєвиди на море, проходячи повз будинки, де діти дивляться старий телевізор, мами вихлюпують на дорогу воду, а чоловіки чинно п'ють чай зі спеціальних чашок.

Далі, коли настає вечір, ви не зможете не звернути увагу на відомі Flame Towers — піднятися до них можна на фунікулері, через Алею Шахідів (братська могила жертв «Чорного січня» й азербайджанців, загиблих у Карабаській війні). І знову цей бакинський контраст і видимість блискучого багатства: здалеку вони виглядають заворожуюче, але поблизу виявляється, що працює тільки одна вежа в якості готелю.

Наступний день можна присвятити мистецтву: в самому центрі відкрито новий музей килима, а після нього добре сховатися від спеки в Культурному центрі Гейдара Алієва, тому самому, який без прямих кутів, досконалий проект архітектора Захі Хадід. Навіть якщо ви не великий любитель, експозиції заворожують і залишаються в пам'яті надовго. Де ще ви побачите зображення атлантів на килимі або роботи з Всесвітньої виставки Expo-2015 у Мілані?

Після нашої подорожі трьома країнам хотілося відпочити десь біля води, попиваючи коктейлі та пасивно гортаючи сторінки книг. Подібних розваг у Баку теж багато: за 30 кілометрів від міста є аквапарки, курорти, де відпочивають і туристи з Ірану, і європейці, і, звичайно, дуже багато росіян. Dalga Beach Aquapark Resort — непоганий варіант з виходом до моря.

Ввечері в Баку потрібно тусуватися, і з цим у місті все чудово: прямуйте в Le Chateau Music Bar у напівпідвальному приміщенні або зайдіть у район Порт. Тут відкриті і хіпстерські бари, і модні винні бутіки, і кальянні. Все має дуже привабливий вигляд, а ціни, що дивно, не так уже й відрізняються від київських. Ми обрали руф-топ з краєвидом на Flame Towers, чай з чебрецем і солодощі, а дорогою додому, звичайно, набрели на десяток кебаб-точок і не змогли встояти. У димному, спекотному, гарячому азербайджанському повітрі є свій шарм, що обволікає: ти не встоїш перед продовженням вечора і обов'язково продовжиш його в галасливій компанії.

Наприкінці подорожі наші рюкзаки важили на 5-7 кілограм більше, ніж спочатку: ми везли грузинське вино та спеції зі Сванетії, вірменський бренді з Єревану, гранатовий соус з Баку і незліченну кількість вражень. Подорожі однозначно змінюють внутрішній світ, залишають сліди у самому серці, та при погляді у вікно, за яким накрапає осінній дощ або падає сніг, зігрівають.

Більше про пригоди і важливі лайфхаки Ані та Григорія читайте в їхньому Telegram-каналі.

Замовте прямо зараз авіаквитки з Києва до Баку (ціна від 225 євро) і почніть свій власний Кавказький тріп!

Читайте також:

Корея: несподіване знайомство з країною ранкової свіжості

Індія в перший раз — маршрут для ідеального знайомства

Куба — особистий досвід: 15 днів і 2000 км Островом Свободи