З усіх своїх подорожей я твердо зрозуміла одне: щоб по-справжньому зрозуміти місце, в яке приїжджаєш, потрібно прожити там якийсь час, в ідеалі — хоча б кілька місяців. Тому що експрес-тур на 2-3 дні не дасть повного уявлення про справжню атмосферу міста або країни, а тільки залишить поверхове враження від стандартного туристичного маршруту. Мені в цьому сенсі пощастило: я прожила цілий рік у столиці Швеції Стокгольмі, і у мене була маса часу, щоб вивчити і країну, і її жителів з усіх можливих сторін.
Швеція і Стокгольм зокрема полюбилися мені відразу та назавжди. Вже не знаю, чи це від моєї давньої любові до казок Астрід Ліндгрен (пам'ятаєте Пеппі та Карлсона?), чи ще з якоїсь причини, але саме тут, як ніде, я відчула себе вдома: на вузьких вуличках Старого Міста (шведською Gamla Stan), на набережній, де хазяйнують поважні вгодовані чайки, і в строкатому стокгольмському натовпі.
Стокгольм, як гостинний господар, пропонує своїм гостям стільки всього, що навіть після проведеного тут цілого року я не можу сказати, що встигла подивитися і спробувати все-все. Музеї, палаци, парки, морські прогулянки — все це склалося в один строкатий калейдоскоп, з якого я по шматочку склала свою картинку міста, як з різнокольорових скелець складають вітраж.
Чим же шведська столиця запам'яталася мені найбільше?
Шведам можна сміливо давати довічне звання «Конформіст року». Мене вражало і вражає, наскільки вони гнучкі щодо всього нового, не важливо — в культурі, мові або суспільстві. І при цьому національна самобутність анітрохи не страждає. Особливо це помітно в Стокгольмі.
Місто вже давно багатонаціональне: крім самих шведів, тут сусідять фіни та росіяни, французи й італійці, жителі Азії та арабських країн, і при цьому всі вони якось навдивовижу органічно вписуються в шведське середовище. Тут не зустрінеш не те що ворожого, але навіть скільки-небудь зневажливого ставлення до будь-кого через його національну приналежність. Усі дуже ввічливі та поблажливі один до одного, і це не просто формальність, а щире ставлення, що, погодьтеся, дуже приємно.
Ще шведи — дуже чуйний народ. Якщо ви, скажімо, заблукали або вам потрібна якась допомога (не знаєте, як кудись пройти/проїхати і так далі), сміливо звертайтеся до будь-якого перехожого — вам обов'язково допоможуть або, принаймні, підкажуть, де цю допомогу можна отримати. Достатньо мати хоча б базові знання англійської — і ви без зусиль знайдете спільну мову з місцевими.
Шведська природа — це окрема тема. Ось де Скандинавія постає у всій красі! І нехай природа Швеції не може похвалитися вражаючими уяву пейзажами, зате бере іншим: особливою, стриманою красою, грою фарб і дивовижно красивими краєвидами.
У Швеції о кожній порі року ніби змінюються декорації: взимку це засніжені схили скелястих круч і свинцеві води затоки, котра котить хвилі в Балтійське море, восени — одягнені в золото дерева в парках і на проспектах, навесні — повітряна піна вишневого кольору в садах і алеях і ніжна зелень галявин, що виблискують росою, ну а влітку — буяння зелені та, звичайно, пляжі. Щоправда, цих пляжів у столиці немає, але шведи не сумують: їдуть засмагати на озера, а деякі навіть задовольняються парковими газонами (!).
Для тих, хто не хоче (або, як я, не може) колесити по всій країні в пошуках мальовничих куточків, чудовим місцем для відпочинку буде стокгольмський архіпелаг. Безліч острівців з усамітненими будиночками для відпочинку розкидані відносно близько один до одного і пов'язані автобусним сполученням з містом, але особисто я раджу не пошкодувати грошей і вирушити на острів морем на поромі — враження і краса незабутні!
Трохи про шведські звичаї
Усі шведи дуже люблять море. Воно й не дивно, враховуючи, що країна з усіх сторін має вихід до води. Напевно, тому багато стокгольмських родин намагаються вибратися в морську подорож на вихідних — по затоці на човні, а у кого його (човна) немає — то на поромі на архіпелаг, на пляж або просто на природу. Але якщо такої можливості немає — теж не біда: народ розважається тим, що влаштовує сплави на байдарках Королівським каналом або просто вудить рибу з мостів біля Королівського палацу.
Ще в Стокгольмі є особливий день — п'ятниця. По п'ятницях шведи традиційно гучно відзначають закінчення трудового тижня посиденьками в барах і кафе, народ «відривається» і веселиться до пізнього вечора. Але зате в суботу і неділю — «повний штиль»: на вулицях не видно ні душі мінімум до 10 години ранку.
Є у жителів шведської столиці невеликий «пунктик» і щодо спорту: особисто у мене склалося враження, ніби все доросле населення у віці від 20 до 60 раптом збожеволіло через фітнес та здоровий способ життя. Пробіжка — ранкова або вечірня — такий собі стокгольмський must, і ухилятися тут не прийнято. Навіть погана погода не змусить наполегливого шведа скасувати тренування. Я ось за цілий рік так і не змогла звикнути до вигляду місцевих, які виходять на спортивне «коло пошани» в мороз і дощ в легенькому спортивному костюмчику і кросівках. Що ж, вочевидь, скандинави від природи якось особливо морозостійкі.
Парків у Стокгольмі багато великих і маленьких, «диких» і не дуже, а два з них (Djurgarden і Kaknas) взагалі є національними і більше нагадують справжній ліс, але з прокладеними пішохідними доріжками.
Всі парки в межах міста обладнані дитячими майданчиками (які іноді більше нагадують цілі містечка), там завжди обов'язково багато зелені та дуже красиво — в кожному по-своєму. Мені, наприклад, найбільше припали до душі два найбільших: Haga і Kaknas. Обидва знаходяться в центральній частині Стокгольма, але, потрапивши туди, немов опиняєшся в іншому вимірі: звивисті стежки кружляють між деревами, виводячи то до озера, то на скелястий уступ.
Якщо пощастить, можна зустріти і тутешніх мешканців — косуль, кроликів або білок. Якби не пішоходи, які зустрічаються весь час, можна було б подумати, що потрапив у найсправжнісінький дикий ліс.
Лакриця, щоб ви знали, популярні ласощі не тільки у Швеції, але і в Данії, і в Норвегії. Хоча у мене з традиційними скандинавськими солодощами (на ділі далеко не завжди вона солодка, але про це потім), як то кажуть, «не склалося».
Як на мене, так дуже вже у лакриці специфічний смак — якийсь приторно солодкий з дивним присмаком... навіть не знаю, чого. Трохи схоже на мікстуру від кашлю. Але навіть у кислої, гострої або солоної лакриці (так-так, і таке буває) ця нудотність присутня і, як на мене, псує всю картину.
Хоча в Данії мені доводилося пробувати лакричні цукерки, смак яких було майже не відрізнити від шоколадних, але от у Швеції такі, на жаль, не знайшлися. Розповідали мені, що нібито в Стокгольмі в спеціальних лакричних магазинах можна купити навіть лакрицю зі смаком в'яленої риби, але і така мені не траплялася жодного разу.
Шведи (як данці та, напевно, інші скандинави) дуже трепетно ставляться до Різдва. У Швеції це головне свято, якому за значимістю поступається навіть Новий рік. Місто починає готуватися до нього за кілька місяців до 25 грудня.
А в грудні його просто не впізнати: ввечері майже кожне вікно світиться різдвяними свічками або величезними семипроменевими зірками з перфорованого паперу — ще одною традиційною шведською прикрасою. На площах встановлюють вбрані ялинки та заливають катки, відкриваються різдвяні ярмарки, де можна знайти масу різних милих дрібничок у подарунок собі та близьким.
Дешеві авіаквитки до Стокгольма ви завжди можете знайти на tripmydream
Друзі, нагадуємо, що є суперзручний спосіб стежити за вигідними авіаквитками - наш Telegram-канал
Передплачуйте та отримуйте першими все кращі пропозиції!