«Сама??! У Бразилії?» — ці питання і вельми здивований погляд з'являлися у кожного, кому я розповідала про свою ідею.

Давно хотіла поїхати далеко і надовго. Часу відкривати візу у мене не було, і вибір припав на досить екзотичну Бразилію. У мережі знайшлася молода пара (із серії «знайомі-подруги-друга-сестри-знайомої-подруги»), яка захостила мене у Форталезі. Приїхавши, мені підказали кілька місць, де можна волонтерити та спілкуватися з такими ж молодими людьми з усього світу.

Контраст

Дорогою з аеропорту спостерігаєш за великою кількістю людей, які бігають уздовж траси, займаються спортом, серед різнокольорових будинків щасливі діти ганяють у футбол, поруч якась домашня живність, бруд, галас... Далі з'являються парки, що чергуються з хмарочосами, на дорогах не знайти старих автомобілів — немов на іншому кінці світу. Якби мене попросили описати країну одним словом — це слово було б «контраст».

Що ж я там забула? Форталеза — величезне місто з населенням в 2.5 млн, знаходиться на півночі країни, за 400 км від екватора, що робить перебування тут досить некомфортним через спеку вдень та вночі в будь-який час року. Сезон дощів тут припадає на березень-квітень, але в цій місцевості він яскраво не виражений. Як кажуть місцеві, у них є три типи погоди: спекотно, дуже спектно і задушливо, як у пеклі.

У місті можна займатися всім, чим люблять і можуть займатися бразильці. А саме — насолоджуватися життям. Можна відправитися на пляж, на центральну набережну, де місцеві не дуже люблять плавати, але люблять зустрічати заходи сонця (це окрема тема). Можна взяти в оренду дошку для стенд-ап паддлінгу, ролики, велосипеди, ракетки, м'ячі, ще щось або за гроші, або за красиві очі (жартую). Але можна й обмінятися, наприклад, на рис або крупу.

На тій же набережній або в парках, а також у церквах постійно проходять безкоштовні заняття фітнесом. На пляжі в Кумбуко є точка зльоту кайтсерферів зі всього світу. Біля Форталези розташований найбільший аквапарк у Латинській Америці — «Біч Парк». Але якщо ви не хочете віддавати $35 за гірки, все одно варто з'їздити, тому що вхід на пляж безкоштовний, а він тут, на мою думку, найкрасивіший у місті.

Їжа та напої

У бразильців все ситно та солодко. Вони обожнюють згущене молоко: воно скрізь, і додають його у будь-який десерт і не тільки, навіть від знежиреного молока віддає згущеним молоком. Їхні знамениті ласощі — брігадейро, такі маленькі кульки в присипці, схожі на наші горішки зі згущеним молоком. На кожному розі можна спробувати морозиво ассаї — фіолетового кольору, зі специфічним смаком, зроблене з однойменного фрукта. Популярна пастель — щось на зразок чебурека з різними начинками.

Такою ж універсальною стравою є і тапіока, що дісталася від індіанців — млинець з крохмалю з начинкою, наприклад, із згущеного молока, кокоса і сиру.

Найпопулярніший коктейль — кайпірінья, це як дайкірі, тільки з кашасою (лід, лайм, цукор, кашаса).

Вино тут не п'ють, замість нього пиво. Воно супроводжує будь-яке свято і посиденьки — незалежно від вашої статі ви повинні пити багато пива. Якось у центрі, в районі Драгао до Мар (такий собі арт-квартал з ресторанчиками і музеєм мистецтв) мені все ж подали «вино» — принесли пивний келих з фіолетовою сумішшю вина та пива.

Стандартний обід — це рис, паста, боби, курка і фарофа. Фарофа — щось середнє між кус-кусом і борошном, доповнює будь-яку страву в Бразилії. Спочатку вам здасться дивним посипати якимсь борошном вміст вашої тарілки, але потім ви станете залежними. Але все-таки найголовніше надбання бразильської кухні — шухаско, яке схоже на шашлик, але бразильці кажуть, що це інше. А ще Бразилія — рай для любителів креветок, їх можна скуштувати скрізь і в будь-якому вигляді.

Приємно здивувало, що в кафе кожному можна розплачуватися окремо за одним столом. І офіціант нічого не скаже, якщо Вася за себе розплатився готівкою, Петя карткою, а я — і тим, і іншим, і всі за одним рахунком.

Безпека

До речі, про цифрові технології: карткою ви зможете розплатитися навіть у наметах на вуличному ринку. Значною мірою це пов'язано з безпекою, з якою тут проблеми. Форталеза — найнебезпечніше місто і без того кримінальної Бразилії. Мені сказали, що тут «просто потрібно бути акуратною»: і щоб не витягли щось із кишені, і щоб не підбігли й не вихопили сумку.

Гаразд, бути акуратною щодо першого пункту, але як я можу бути акуратною по відношенню до другого?! На самому початку це важкувато сприймається для європейця. Ви ніколи не зустрінете людину, що говорить по телефону на вулиці або грає в популярну тоді PokemonGo (сюди це теж дісталося, але в неї грають вдома, в кафе, шопінг-центрах).

Коли я сказала мамі, що не взяла трубку, тому що телефон був у трусах, і тут всі так роблять, вона здивувалася дивній звичці. Вам ще пощастить, якщо ви жіночої статі і вам є куди покласти кредитку (ну, ви зрозуміли), готівку, може, який-небудь документ, а іншим я не дуже заздрю.

Свято життя

Бразилія — це життя-свято. Тут його дійсно цінують і про багато речей, як у нас би сказали, «особливо не паряться». Водій автобуса (в якому ти вже простояв 40 хвилин, але пішки ти не підеш, бо пішки тут не ходять) спокійно зупиняється і додивляється футбольний матч у найближчому кафе. І це нормально. Почекаєте ще хвилин 30. При цьому ніхто не обурюється, а ставляться з розумінням.

З приводу самих свят. Святкування днів народжень у бразильців починається о 10 ранку і триває десь до 3-х, проходить у форматі барбекю. Мені пощастило побувати на такому. За день до нього ми побували на передвесільній вечірці, тому приїхали біля третьої, сфотографувалися під пальмою, поїли торт (з коржів і згущеного молока), попили ананасової водички і поїхали.

На передвесільній вечірці всі їдять ті самі десерти і п'ють пиво. О пів на десяту, дійшовши «до кондиції», всі роз'їжджаються по домівках. На святі всі танцюють однаково — як завчили за кліпами з 90-х. Коли я сказала одній жінці, що в Україні на такі танці подивилися б з подивом, її здивуванню не було меж. Популярні тут форро та фанк. Форро — це мелодії під гітару про кохання та дружбу, а про фанк ви повинні були чути.

Що стосується весіль. У всіх дівчат сукні, як на балу — довгі, з неймовірною кількістю бісеру, пайєток і вишивки. При вході на банкет отримуєш квиток на пару в'єтнамок, і вже за годинку всі, включаючи наречену, танцюють у цих в'єтнамках, що виглядає дуже кумедно. Торт тут не їдять, зате, як тільки «можна», всі виходять на терасу, де розкладені цукерки і коробочки з брауні, налітає величезна юрба жінок і дітей, які згрібають все на своєму шляху. Але майже ніхто нічого не їсть. Все собі, все додому. Вранці я нарахувала 16 коробочок з брауні та кілька інших тортів.

Шопінг

Величезна кількість торгових центрів. І всі вони ніби сперечаються, хто з них найбільший, хоча вони всі гігантські. Якісь пальми, лабіринти, дитячі світи, футбольні поля, за масштабом щось подібне я бачила у Відні або Москві, але ці ще більші. При цьому охорона тут катається на сігвеях, діти — на тваринах-машинках, а ви можете взяти коляску для свого песика (до речі, бразильці схиблені на собаках, особливо маленьких).

Яких-небудь H&M, TopSecret, Forever21 ви тут не знайдете. Через сильну протекціоністську політику близько 80% виробників — місцеві. Ціни на одяг (і на все інше теж) тут вищі, ніж у більшості європейських країн.

За межами Форталези

Неподалік, десь кілометрів за 200, знаходиться туристичне село Jericoacoara — такий собі «рай на землі». Тут повно туристів зі всього світу, краса, дюни, пляжі, озера.

Не найбільш зручними, але найбільш вдалими були поїздки до Натала і звідти — до Піпи. Натал — досить велике місто, що межує з безліччю красивих місць, куди ми їздили на баггі (щось на кшталт джипа). Піпа — це просто казка і, мабуть, найкрасивіше місце, яке я взагалі бачила. Це знамените туристичне село з незвичайною природою, кручами, пляжами й атмосферою, з бухтою дельфінів, де вони плавають просто за три метри від вас. До Натала ми їхали 10 годин, від Натала до Піпи можна дістатися за 4 години.

Коли мене запитують, що найбільше сподобалося, мені важко відповісти. Я точно знаю, що мені не сподобалося, а все інше — просто в самому житті, якомусь дусі або ритмі країни. А він яскравий. І я обов'язково повернуся. Мені ще треба дослідити Сан-Паулу, Ріо з околицями і довчити португальську. До речі, якщо плануєте поїздку до Бразилії, краще братися за неї вже зараз.

Якщо ви надихнулися пригодами Ірини і хочете відкрити для себе Бразилію, замовте прямо зараз авіаквитки з Києва до Бразилії за найбільш вигідною ціною!

Читайте також:

Корея — несподіване знайомство з країною ранкової свіжості

Самостійна подорож до Індонезії

Маврикій: ТОП-10 вражень