Авіаквитки Лайфхак Особисте враження Новини Події Натхнення Відео

Еще

Лайфхак Особисте враження Новини Події Натхнення Відео

Еще

Новини Події Натхнення Відео

Дикі Карпати: похід Мармароським хребтом

Українські Карпати – це не лише туристичний Буковель, Ворохта чи Яремче. Я побувала в дикому безлюдному місці, де збереглася справжня природа. Як ви розумієте, вражень – гора. Навіщо люди йдуть підкорювати вершини і з якими труднощами стикаються в дорозі – це далі в моєму оповіданні.

17 вересня 2020

АВТОР: Наталья Лукашенко

7 хв

Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store

Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!

Ми проклали маршрут по самому краю України, вздовж кордону з Румунією, через ялинові ліси та скелястий Мармароський хребет. Ось як виглядав наш маршрут:

с. Ділове – п. Лисича – м. Піп Іван Мармароський – п. Томнатник – м. Межипотоки – м. Міка-Маке – траверс м. Стіг – п. Радул – с. Шибене

Як дістатися?

Найзручніше добиратися поїздом Київ-Івано-Франківськ – ціна від 400 грн. Далі потрібно буде доїхати від ж/д вокзалу Івано-Франківська до стартової точки у селищі Ділове.

Є три варіанти, як це зробити:

трансфер – 250-300 грн/ос;
власний автомобіль – їхати належить 151 км;
автобус – до 200 грн/ос.

Наша команда з чотирьох осіб обрала варіант із трансфером. У Карпатах були сильні паводки, внаслідок чого частину піших маршрутів та доріг було затоплено. Ми переживали з цього приводу, але все одно ризикнули і вирушили назустріч пригодам. Саме пригодам, оскільки за цей похід, ми встигли не лише насолодитися краєвидами Карпат, а й заблукати в Румунії та провести вечір із прикордонниками.

Автор фото - Наталя Лукашенко

День 1. Старт: с. Діловое – п. Лисича

Наш трип розпочався з маленького селища Ділове на Івано-Франківщині. Отримавши потрібний дозвіл на КПП (процедура не складна, про неї я напишу в кінці оповідання), ми вирушили дорогою вздовж струмка Білий і вирішили заглянути на Ялинський водоспад. Але якщо у вас важкий рюкзак, до нього йти не раджу.

Стежка до водоспаду йде через ліс, постійні підйоми вгору, вниз, повалені дерева перегороджують шлях і вся дорога перетворюється на якийсь квест.

Щоб не розгубити всі сили на першому етапі, краще спокійно пройтися піщаною дорогою. Відстань до полонини – 12 км, а із заворотом на водоспад – 22 км.

До ночівлі ми дісталися пізно, близько 12 години ночі, благо взяли налобні ліхтарики, це, до речі, просто must have річ у похід! Розклали табір і дуже стомлені лягли спати.

Автор фото - Наталя Лукашенко

День 2. Підйом на гору Піп Іван Мармароський

Вранці, розстебнувши намет, я була приголомшена красою навколо: хмари спустилися вниз з гір, а праворуч за 10 метрів від мене стояли два коні, яких я, звичайно, пішла привітати. Вони прямо бігли до мене на зустріч!

З іншого боку чути було дзвін. Пастухи лише випустили череду овечок. Їхній маршрут для випасу якраз проходив через наш табір. До речі, один факт про гірських пастухів мене дуже здивував. У кожному стаді близько 800 особин, але рахують їх лише раз на місяць!

Автор фото - Наталя Лукашенко

Весь день ми дерлися вгору, з рюкзаками на плечах, вага яких близько 15 кг. Так, важко, навіть дуже. Але цей вид неймовірний. Емоції зашкалювали. Скеляста, ріжуча на частині хмари соковисто-зелена вершина, вся в кольорі рододендрону, стоїть усіх зусиль, однозначно!

Автор фото - Наталя Лукашенко

А зустріти захід сонця на висоті 1900 метрів – магічне почуття неймовірної краси. Ми задивилися на захід сонця і навіть не помітили як швидко стемніло, тому вирішили спуститися переночувати на найближчу полонину.

Автор фото - Наталя Лукашенко

День 3. Втрачені в Румунії

Всю ніч були сильні грози, блискавки миготіли з усіх боків, а грім був такої сили, що було стрімко, якщо чесно. Але, намет витримав, злива нас не намочила, на ранок розпогодилося, і ми прокинулися вже під невеликий дощ, що мрячить.

Снідали вівсянкою, зібрали табір і рушили назад на хребет. Піднімалися через тонку, ледь протоптану стежку. Навколо нас були справді альпійські краєвиди, таких я ніколи раніше не бачила у Карпатах!

Піднялися. Стоїть інформаційна дошка румунською мовою, жовті та сині маркування, а нашої червоної, немає!

Автор фото - Наталя Лукашенко

Тут ми зрозуміли, що вчора ввечері спустилися до Румунії, ночували в іншій країні і весь день ходимо Румунським парком.

Добре, що наш друг узяв у похід бінокль, старий, військовий, від діда льотчика. Ми почали виглядати прикордонні знаки. Стовпчики з позначеннями були вздовж усього маршруту, оскільки це є прикордонна зона. Ура! Вдалині ми побачили потрібні нам знаки та групу туристів проходячи повз. Надвечір повернулися в Україну і заночували на полонині Томнатик.

Ми збираємо нашивки з прапорами країн, в яких ходили в гори, вирішили одноголосно, що після такого незвичайного дня румунська нашивка обов'язково красуватиметься на наших рюкзаках.

Автор фото - Наталя Лукашенко

День 4. Дикий ліс та безлюдні вершини: гора Межипотоки – гора Міка-Маре – гора Стіг

Прокинулися вже під звичний звук дзвіночків і з самого ранку вирушили далі - за цей день пройшли 22 км.

Перша половина маршруту абсолютно диким лісом. Було трохи страшно, тому що в цих краях живе багато диких тварин: ведмеді, кабани і навіть рись. Навколо була повна тиша, тільки шум вітру ялинки, що коливався. Надвечір ми дісталися на полонину Радуг, біля підніжжя гори Стіг. Кабанів та ведмедів не зустріли, нам пощастило. Тільки маленьку козулю, що стрибає через дорогу.

Табір розклали біля точки порятунку номером RA041. Такі точки є по всьому маршруту, з колибами та номерами екстрених телефонів. Якщо щось трапилося, вас зможуть швидко знайти за номером. Біля колиби був столик, дрова, сокира та маленька конструкція з краном. Після чотирьох днів походу такі умови нам здавались розкішшю!

Автор фото - Наталя Лукашенко

Приготували вечерю, п'ємо чай, зустрічаємо захід сонця, і раптом чуємо звук мотоцикла. Це було так дивно, адже за цей день ми не зустріли жодної людини. Приїхали два хлопці, прикордонники, в цьому будиночку була їхній пост. Хлопці пригостили нас львівською кавою та розповідали багато історій про ці місця: про те, як їх переслідувала рись у лісі, як зустрічали на цій же дорозі ведмедицю з малюками та як на дах будиночка заїжджають снігоходами – узимку тут випадає багато снігу, і колибу іноді засинає до верхівки даху.

Найсмішніша історія була про новачка-прикордонника. Хлопці обходили свою територію, почули якийсь дикий крик, не зрозуміли, що взагалі відбувається, злякалися. Бачать їм назустріч іде хлопець у формі та репетує на весь ліс. Запитали в нього в чому справа, а у відповідь чують: «Цілий день ходжу співаю, бо чув, що тут багато ведмедів водиться, ось гучними піснями й відлякую».

Такий вийшов смішний і водночас душевний вечір, за бесідами, смачною кавою та посиденьками біля багаття.

День 5. Спуск у селі Шибене та найсмачніша бринза на сироварні Минчолік

Ми з друзями домовилися прокинутися о 6-й ранку, але прикордонники сказали: раніше 8 не прокинетеся! У цих краях неможливо стати в 6 ранку - так і вийшло, прокинулися ближче до 9 години.

Снідали всією, вже великою, компанією. Хлопці показали нам найкоротший спуск, провели 6 км та побажали гарної дороги. Далі продовжили йти вже своєю невеликою командою. Дорогою зустріли череду коней, неймовірно красивих, доглянутих, які паслися на полонині. До нас підійшов ватажок, довго нюхав, вивчав. За ним стояло близько 6 конячок, спостерігали з обережністю і не підходили до нас.

Автор фото - Наталя Лукашенко

Далі дорогою була сироварня на полонину Минчолік. Наші нові друзі – прикордонники дуже рекомендували це місце і воно стояло всіх почутих похвал! Ми спробували справжнісіньку, найсмачнішу, карпатську бринзу в маленькому будиночку на висоті 1200 м. Виявилося, що коні, яких ми бачили раніше, були у господарстві цієї родини. Кілька років тому вони тікали до Румунії, але їх благополучно знайшли і завернули назад.

Це була остання точка маршруту, ми сповнені емоцій і незабутніх вражень спустилися серпантином вниз. Скажу чесно, після походу я зрозуміла всіх трекерів світу. Гори ваблять. Таке яскраве почуття абсолютної свободи і велич краси природи можна відчути тільки в таких диких, незайманих людиною місцях!

Автор фото - Наталя Лукашенко

Як отримати дозвіл на похід Мармаросами?

Щоб пройти цей маршрут, потрібно обов'язково зареєструватися та отримати дозвіл у прикордонній службі.

Це не складно – за 6-10 днів до виїзду потрібно надіслати заявку на email керівнику Мукачівського прикордонного відділу. Ім'я та адресу пошти чинного начальника можна знайти на сайті Державної прикордонної служби України.

Вказати дані:

точний маршрут;
дати походу;
кількість учасників, ПІБ всієї групи та адреси прописки.

Після приїзду до с. Ділове, на КПП (воно знаходиться на стартовій точці), потрібно показати роздруковану копію заявки та паспорта усієї групи. Вам поставлять печатку, і на цьому все.

Що обов'язково взяти із собою у похід?

трекінгові палиці, такий же must have як і налобні ліхтарики;
трекінгові черевики, обов'язково, навіть якщо спекотне літо, тому що навколо багато бруду та струмків;
додаток офлайн-карт maps.me – ваш головний супутник у поході;
у шортиках краще не ходити, після одного дня в шортах, у мене залишилася екзотична засмага, у формі панчох, а у подружки гольфами (вона ходила в лосинах трохи нижче коліна);
непромокальні штани, дощовик, чохол на рюкзак, чим більше захисту від дощу, тим краще;
вечорами погода на висоті опускається до +5º, одна-дві фліски також не будуть зайвими в рюкзаку.

Збираєшся у подорож? Не забудь оформити страховку, яка покриває лікування COVID-19. Зробити це можна на нашому сайті.

А ще на tripmydream ти можеш знайти та купити залізничні квитки онлайн в Україні. У нас ти можна порівняти рейси та ціни на квитки, відфільтрувати за часом відправлення та прибуття. Все швидко, надійно та зручно.