Розкажіть, чим ви займалися до SoundAround? І що підштовхнуло вас на навколосвітню подорож?

Микита: До цієї навколосвітньої подорожі ми поневірялися в пошуках одне одного: шукали в різних країнах, у різних людях, а знайшлися в Інтернеті.

Узагалі, розповідати нашу історію знайомства можна, напевно, цілу годину, але якщо коротко — нас звели подорожі.

Через рік майже безперервного перебування одне з одним 24 години на добу ми одружилися. А через 2 місяці створили Soundaround і відправилися подорожувати.

За кілька днів до весілля я запитав Настю: «А якщо ми не будемо відразу будувати будинок і влаштовуватися на постійну роботу, а вирушимо у навколосвітню подорож на рік, а потім повернемося і займемося всім серйозним?» На що Настя радісно відповіла: «ТАК! Я згодна!»

Навколосвітня подорож була нашою мрією, але завжди складно зважитися зробити перший крок

Навколосвітня подорож була нашою мрією, але завжди складно зважитися зробити перший крок. Особливо страшно, напевно, коли немає за плечима постійної стабільної роботи, немає квартири, яку можна здати і подорожувати на ці кошти, немає взагалі багато чого...

Але саме це і було величезним плюсом для нашої авантюри — не потрібно турбуватися, на кого залишити собаку/кішку/рибок/будинок, звільнятися з роботи, кидати фітнес-зал або які-небудь обов'язки перед собою, рідними та друзями. Ні! Ми з головою поринули у нашу подорож.

Чи налягали на вас страхи до/під час подорожі, і як ви з ними справлялися?

Микита: Страхи, звичайно, були. Мій головний страх — це матеріальне забезпечення нашої невеликої сім'ї. До цього я подорожував один і не особливо турбувався, де спати, що носити і що їсти. У сім'ї, звичайно, усе інакше! Але наша робота у фрілансі, готовність до нових професій і вміння економити в дорозі допомогли перебороти цей страх.

Я розробляв і просував сайти, досі цим займаюся. Зараз роблю проект Instagram2all.ru — він уже працює, але буде ще кращим. Підтримую і просуваю сайти колишніх клієнтів, іноді через друзів «сарафанним радіо» приходять нові. Настя працювала кур'єром, репетитором, геодезистом раніше. Під час подорожі була репортером, фотографом, приватним гідом, дизайнером. А зараз захопилася виготовленням прикрас. Деякі її роботи можна подивитися в Інстаграмі.

Інший страх — здоров'я. «А раптом щось трапиться?» — шепочуть друзі, рідня чи власний розум. Але і від цього є «ліки»: страховка, здоровий глузд, хороше харчування, регулярний відпочинок і фізичні навантаження. Наприклад, ми дуже любимо походи в гори, трекінг. На колючий дріт не ліземо, дротів під напругою свідомо не чіпаємо, собак не дратуємо:) Звичайно, іноді хочеться екстриму. Тоді намагаємося не впускати шанс — наприклад, посерфити в Австралії або в Сальвадорі.

Третій страх — це люди. «Сальвадор — це ж найнебезпечніша країна в Центральній Америці!», «Обіцяйте, що в жодному разі не поїдете до Колумбії!», «Мексика — там крадуть людей, грабують і гвалтують!». Самі люди поширюють страх. А з мого досвіду, якщо ти боїшся чогось і постійно про це думаєш, то це тебе обов'язково наздоганяє. У кожного є особливі прийоми боротьби зі страхом. Ми з Настею одне одному допомагаємо позбуватися власних хвилювань і побоювань. Я, наприклад, раніше не лазив через паркани, де написано «Вхід заборонено» :) Або щоб заснути в шезлонгу на пляжі готелю, який охороняється, — чим не вихід із зони комфорту?

Були випадки, коли нам було страшно. Але в цілому — скрізь є хороші і добрі люди. Звичайно, краще бути обережним, але боятися всього і всіх теж не варто. Зі страхами дуже важко не те що подорожувати — вийти за поріг!

Який бюджет у вас був стартовий? І як ви заробляєте протягом поїздки? Проект, я так розумію, некомерційний, що дає дохід? І яка найголовніша стаття витрат?

Микита: Близько півроку тому ми написали велику статтю про наші методи заробітку й економії в тривалій подорожі, про витрати і про те, який у нас бюджет. Якщо хтось захоче почитати детальніше, може зробити це тут.

А якщо коротко: у нас є приблизно 30 000 рублів на місяць, що на початку подорожі становило близько $1000, зараз — близько $500. Виходячи з цієї суми, ми маємо ліміт на день, у який намагаємося вкладатися. Подекуди доводиться використовувати волонтерські проекти, щоб заощадити і пізнати країну з іншого боку. Десь ми дозволяємо собі від'їдатися на повну котушку і їздимо автобусами за долар на 100 км. Для кожної країни через тиждень перебування в ній виробляється «особливий рецепт».

У нас є приблизно 30 000 рублів на місяць, що на початку подорожі становило близько $1000

Спочатку були невеликі заощадження, які залишилися з весілля і попередніх робіт. Це дозволило зробити дорогі візи до США, а потім через півроку і до Австралії. Ще ми на цей НЗ купили машину в США, а потім продали за ту ж ціну через 3 місяці. Головні статті витрат — їжа і транспорт.

До речі, одне з нагальних питань — візове. У маршруті у вас заплановано 30 країн, були труднощі з візами? Як, наприклад, оформляли візу до США?

Настя: Складність отримання візи до Штатів наразі сильно перебільшена. Є таке повір'я — чим гірші відносини між країнами, тим легше отримати візу. А ще важливе бажання — якщо воно є, напевно, жодні консульства не страшні — усе вийде.

Коли ми виїжджали, великих проблем у політиці ще не було. Ми з нашим величезним бажанням в арсеналі прийшли на співбесіду до консула (з тими паперами необхідного списку, які змогли зробити) і чесно розповіли, що ми фрілансери, ніяких великих накопичень у нас немає, щойно одружилися, але хочемо вирушити у навколосвітню подорож. Нас привітали й ухвалили візи.

Усі інші візи робили по ходу, включаючи австралійську. Тут, у Латинській Америці, з цим простіше — візи майже ніде не потрібні. Як до Європи з Африки потрапити — поки що питання, є лише натяки. Думаємо, буде як мінімум цікаво!

Скільки триває ваш трип? Вдалося дотримуватися початкового маршруту?

Настя: У нас продуманого маршруту і не було, лише напрямок — його ми дотримуємося. Лінія, яку ми накреслили на своїй карті на сайті, — лише начерк. Шлях виходить довшим і цікавішим, ніж очікували. Ось, хотіли обігнути земну кулю за 500 днів, але вже в дорозі два роки, і від дому все ще далеко.

Ідея проекту полягає в записі звуків з різних куточків світу. Скільки саундтрипів уже записали? Як узагалі виникла ця ідея?

Микита: Так... давайте порахуємо! Записали: Росію (Москву, Іркутськ), кілька саундтрипів у Китаї, Лаос, В'єтнам, Камбоджу, Таїланд, Малайзію, Індонезію, Австралію, двічі США, кілька разів Мексику, Гватемалу. Потрібно опрацювати накопичений матеріал інших Центральноамериканських країн, але часу на все не вистачає, і хочеться в добі якомога більше годин.

Оскільки ми подорожували ще до цього, то розуміли, що навколосвітка без ідеї — це не навколосвітка. А краще, якщо ідей відразу декілька. До зустрічі з Настею я захопився польовим записом (field recording), мені були цікаві звуки різних місць нашої планети. Залишилося оформити це красиво і цікаво. А з талантом Насті у фотографії ми швидко зрозуміли, що потрібно робити!

Що, крім звуків, допомагає вам відчути місто і країну? Що ви вважаєте за потрібне подивитися/випробувати в подорожі, а що вважаєте, можливо, зайвим?

Настя: Їжа, люди, мандрівники, книги, Інтернет, архітектура, усамітнення, природа, казки, мова, супермаркети та ринки, автостоп і звичайний вихід «по молоко» у незнайомому місці — кожен день дарує нові емоції, про це можна говорити нескінченно...

Треба тільки бути готовим не пропустити вдалу можливість побачити щось нове. Ну ось, наприклад, приходить якась інформація про резервації у США — чому б не побувати на території резервацій, щоб зрозуміти, що це таке, як там усередині. Це ж шанс максимально досліджувати країну в різних аспектах.

Уникаємо, мабуть, тільки «психоделічних» подорожей. Цього добра зараз навалом, тому що модно. Можливо, комусь це допомагає зрозуміти життя, не знаю... Але мама з дитинства мене вчила: «Перш ніж поставити питання, подумай гарненько, чи ти знаєш відповідь». І ось, виявляється, що відповіді ми можемо знаходити без допомоги психотропних засобів, варто тільки подумати гарненько.

Загалом, для нас найважливішим є докопатися до суті, а там уже в кожній країні формується певний список, що подивитися і спробувати.

Наскільки я змогла зорієнтуватися, ви відвідали вже 18 країн. Чи є відчуття втоми? Ностальгії? Перенасичення враженнями?

Настя: Ми щоразу говоримо, що почуття втоми немає, і по суті — це правда. Але ось яка річ, якщо у нас з'являється тимчасовий дім на два дні або тиждень, ми перетворюємося на пухнастих домосідів. Напевно, це щось таки значить:) За рідними сумуємо, дуже... Ми ніби завмерли і не змінюємося (хоча це ілюзія), а вони ніби постійно змінюються (можливо, теж ілюзія), шкода втрачати. Діти друзів ростуть і народжуються нові, моя бабуся стає старшою. А ось пересичення немає... Навпаки, хочеться ще і якомога більше!

Яка з країн вас здивувала найбільше — тобто ви очікували від неї зовсім іншого? Можливо, вам згадається найбільш дивне і незвичайне місце.

Настя: Здивував Китай. Дуже сильно. За останні три роки він настільки змінився, що стає трохи страшно! У Китаї з кожним роком збільшується кількість національних парків, вхід у які платний для туристів. Технології вдосконалюються теж, у деяких місцях доводиться на вході давати відбитки пальців. А варто відійти від цивілізації і звернути не туди — і ти опиняєшся в якомусь середньовічному китайському селі, де залишилася тільки одна сім'я та три собаки. І ти для них інопланетянин. Не порожнє місце, а взагалі — інопланетна істота.

Або там же, у Китаї, недалеко від Ліцзяня, ми знову пішли туди, куди туристи вже не ходять. Не ходять, тому що немає регулярної переправи через легендарну і могутню річку Янцзи. Там навіть машин немає особливо... Ідеш собі п'ять кілометрів по дорозі, а навколо ні душі. Переправа все ж є на річці: маленькі, здається, столітні човни раз на добу, без графіку відправлення, здійснюють хитрі маневри, щоб подолати потужну течію. І тут же бабусі в традиційному одязі і з півнями в кошиках.

Микита: А мене, мабуть, найбільше вразили Сполучені Штати Америки. Різні на сході і заході, на півночі і півдні. З величезною кількістю національних парків. Купуєш річний пас на все і катаєшся скільки заманеться! Це перша країна, де ми побачили близько ведмедів, оленів, дикобраза та іншу живність у їхньому природному середовищі існування. Торкнулися стародавніх величезних секвой, вдихнули аромат гейзерів Йєллоустону. Прогулялися Гранд Каньйоном. Посиділи на скам'янілих мильйонолітніх деревах. Викупалися в диких гарячих джерелах глибоко в засніжених горах — є що згадати!

Настя: О, так, у США ми теж дивувалися... майже щодня. Було чудово!

Де ви почувалися найбільш комфортно? Чи замислювалися над тим, щоб осісти в якомусь місці надовго?

Настя: Дуже комфортно почувалися якраз у США. Це ідеальна країна для подорожей — усе легко, просто і безпечно. Але облаштовувати осіле життя в Штатах, звичайно ж, набагато складніше, ніж подорожувати, тому про це не думали. А от у Мексиці, яка поруч, можна було б і пожити:) Там ми затрималися майже на 9 місяців. У Латинській Америці взагалі добре, багато де можна затриматися.

Які уроки вам даля ця подорож? Чого найголовнішого ви навчилися?

Микита: Нещодавно я подумав, що варто записувати такі речі, тому що багато що швидко забувається! Спробую що-небудь згадати... Отже, за цю подорож ми:

- дізналися і взяли участь у процесі підпільного виготовлення біодизелю з використаного рослинного масла;

- навчилися класти плитку і робити ставки для раків, коли волонтерили в Австралії;

- набули вміння керувати моторним човном, гребти на падлл-борді і водити місяцями безперервно машину.

І таких дрібних «надбань» багато. Головні ж — це ставлення до світу, до природи, до людей і одне до одного. Це процес безперервний і постійно мінливий! Дуже цікавий.

Настя: Мені здається, на цю тему можна написати книгу, а якщо ще й філософськи копнути — ми ніби отримуємо зараз другу вищу освіту.

Микита: Думаю, про такі речі варто поговорити після закінчення подорожі. Візьмете у нас знову інтерв'ю? :)

Неодмінно!

tripmydream дякує подружжю Істоминых за таку легку та гарну розповідь і запрошує читачів відвідати їхній блог — soundaround.me, де є ще цілий скарб корисної для мандрівників інформації.