Місто Амадея: що подивитися в Зальцбурзі за 3 дні

Спочатку трохи про те, як Зальцбург у=влаштований. Він із трьох сторін затиснутий горами, а в деяких місцях буквально вгризається зубами будівлями та тунелями у скелі. Обмежена територія допомогла зберегти стародавній вигляд майже незайманим. Незважаючи на війни, пожежі та лавини. Його заслужено можна ставити в один ряд із такими мальовничими містами-анахронізмами, як Брюгге, Венеція, Толедо. Якщо ви розмістите поряд із сьогоднішнім фото Зальцбурга гравюру чотирисотрічної давності, знайти 10 відмінностей буде непросто.

Зате простіше просто піднятися на будь-яку із зальцбурзьких вершин. На Фестунгсберг (Фортечну) возить історичний фунікулер, на Менхсберг (Монаш'ю) – сучасний ліфт, на гору Капуцинів доведеться тупотіти пішки, але дуже романтичною стежкою. Особливо якщо заходити з боку Steingasse. Кожен підйом винагороджується чудовими панорамами. На будь-якій з вершин, як із театрального балкону, можна спостерігати старовинну забудову та міське життя. Лише під різними ракурсами. І все це на тлі стрімких стрімчаків на передньому плані та засніжених альпійських хребтів – на далекому. Бракує тільки тітоньок, що роздають біноклі.

На Фестунгсберзі величезним білим гніздом влаштувалася фортеця Хоензальцбург. Сама розміром із невеликий аеродром. Постарайтеся знайти в її надрах чарівний музей маріонеток – таку собі міську хроніку в ляльках. На Менхсберзі поставили бетонний Музей сучасного мистецтва і цим лише зіпсували краєвид зі старою водонапірною баштою у стилі Лего. А Капуцінерберг, навпаки, пасторальне місце без натяку на урбаністику. Крихітка церква під дерев'яною покрівлею, мінімум туристів, купа білок, а раптом пощастить, зустрінете і диких кіз із козулями.

Якщо міські гори здалися вам надто дрібними, сідайте в центрі на 25-й автобус і їдьте до кінцевої (трохи менше півгодини). Тутешня канатка за 10 хвилин підніме вас на вершину Унтерсберг заввишки майже в 2000 м. Погойдуючись у гондолі над прірвою, ви встигнете розглянути вічні льодовики, гірські озера, іграшкові села, та й помолитися. Найприємніше сходження можна залишити на вечір - знамениту оглядову терасу готелю Stein гріх проігнорувати. Навіть якщо ви тут не осіли, підніміться на 7 поверх у бар Seven Sences на келих просеко – ціни не надто відрізняються від середніх по місту, а вигляд, як з колекції National Geographic.

Зальцбурзький нокерльн

Якщо ви підкорили зальцбурзькі гори, то повинні їх з'їсти. Унікальні місцеві ласощі – нокерльн – копіюють міський ландшафт. Це гаряче суфле у формі трьох пагорбів майже в натуральну величину:). Одному впоратися з десертом неможливо. Замовляйте на двох. І навіть третій не буде зайвим. Можливо, найкращий у місті нокерльн готують у ресторані M32 на горі Менхсберг. Щоб винести цей шедевр кулінарного мистецтва, знадобилося два офіціанти. До страви подають ніжний збитий сир зі свіжою полуницею. З'їсти все це нелегко, але ще важче відірватися.

Моцарт

Зальцбург називають сценою світу. Щонайменше чотири рази на рік – у січні, на Великдень, на Трійцю та цілий серпень – у місто на фестивалі з'їжджаються зірки класичної музики світового масштабу. У ці періоди населення міста зростає вдвічі, ціни в готелях утричі, а найдешевші квитки по 15 євро розмітають у перші дні продажів – за півроку до самих вистав. Якщо вам до вподоби тихіший і умиротвореніший Зальцбург, плануйте візит у міжфестивальні «вікна». Моцарт все одно вас наздожене будь-коли. Тут усе освячено його ім'ям. Будинок, де народився Моцарт. Чан, де Моцарт хрестився. Тут він грав на органі, там – на більярді. А ще будинки, могили та реліквії всієї його численної родини.

У двох різних кутах міста стоять абсолютно протилежні пам'ятники композитору. На іменній Моцартплятц Вольфганг Амадей – чинний і сповнений гідності, а на Урсуліненплятц, біля церкви святого Марка – голенький, із жіночим торсом та туманним поглядом. Це робота німецького скульптора-авангардиста Маркуса Люпертца під знущальною назвою «Дань поваги Моцарту».

Червоні проти синіх

Бренд Моцарта щороку приносить місту десятки мільйонів євро. Почин задала вдова композитора, яка жваво приторговувала його нотними партитурами. Сьогодні на Моцарті заробляють усі, хто зуміє (ні нащадків, ні копірайту в нього не лишилося), але особливо шоколадних справ майстри. Цукерки «Моцарткугель» із марципановою начинкою давно стали візитівкою усієї Австрії. Але в Зальцбурзі переконані, що найавтентичніші та справжніші винайшов місцевий кондитер Пауль Фюрст.

Вироби марки Furst відрізняються синьою упаковкою, срібною фольгою та вищою ціною. У конкурентів домінують кумачові та золоті тони. Будь-який турист втягується в цю споконвічну суперечку – які смачніші: сині чи червоні? Продегустувавши всі сорти, ви навряд чи дійдете однозначного висновку, тому вирішите перепробувати ще раз. У самому центрі Зальцбурга встановлено велику золоту сферу, яку жартома називають пам'ятником «моцарткугелю». А чоловічок у білій сорочці на вершині кулі – наче маленький Фюрст.

Вольф-Дітріх

Після Моцарта другою за значимістю фігурою Зальцбурга багато хто вважає архієпископа Вольфа-Дітріха фон Райтенау. Протягом кількох століть місто перебувало під владою церковних предстоятелів, які де-факто були незалежними монархами цих землях. Найнезвичайнішим і неоднозначним з них є саме Вольф-Дітріх, який незважаючи на сан і целібат мав 15 дітей – все від однієї коханої жінки, з якою жив, як би сказали зараз, у цивільному шлюбі. Саме він наприкінці XVI ст. задав Зальцбургу сучасний бароковий вигляд. Двобаштовий кафедральний собор, величезний Домський квартал, витончений палац Мірабель з парком – творіння його рук, тобто фінансувалося з його гаманця. Щоправда, при цьому півміста згоріло, а половину від того, що залишилося, було знесено.

Однак зрештою Вольф-Дітріх був відданий своїми і ув'язнений, де незабаром помер. Його поховали навіть не в головному храмі, як було, а біля непоказної церкви святого Себастьяна. Ну, хоч у окремій усипальниці, викладеній зсередини веселенькою мозаїкою. Та й увесь цвинтар сьогодні такий затишний, мажорний. І компанія в архієпископа хороша - тут же спочиває, наприклад, славетний лікар і алхімік Парацельс. Якщо вас розчулюють могилки, квіточки, сумні ангелочки, то ще один колоритний цвинтар знаходиться на протилежному березі річки Зальцях біля монастиря свято Петра – не проходьте повз.

Ангар 7

У лісах під Зальцбургом облаштував свою штаб-квартиру відомий виробник напоїв Red Bull, а неподалік міського аеропорту він зафрахтував два ангари, в яких на загальний огляд виставлені боліди «Формули-1» та різношерсті літальні апарати. Спіралеподібний купол цього своєрідного музею дуже гарний. І начинка гідна. На пацанів усі ці до блиску надраєні фюзеляжі діють магічно. Так, що там на пацанів. Будь-кого тягне доторкнутися до цих великих іграшок, що окри-и-и-и-ють. Доїхати до ангару найкраще трамваєм №10, зупинка S-Markus-Strasse.

Халляйнські копальні

Весь свій стан Зальцбург сколотив на солі. І тепер, не соромлячись, виставляє соляні промисли туристам напоказ. Вилазка на копальні займе приблизно півдня, але того варте. Вам спочатку слід дістатися сусіднього містечка Халляйн – це менше півгодини автобусом або електричкою (S3). Обидва відходять від центрального вокзалу Зальцбурга, але електричка частіше і коштує трохи дешевше. У Халляйні на станції треба пересісти до автобуса №41, який за 10 хвилин довезе безпосередньо до соляних шахт. Там майже всі виходять - не промахнетесь. Не хочу спойлерити та видавати всіх сюрпризів, але підземна прогулянка нікого не залишить байдужим – це гримуча суміш інтерактивної лекції та лунапарку. Просіться до групи до китайців – тоді додадуться і звукові ефекти. Під час годинної екскурсії ви під землею перетнете австрійсько-німецький кордон, а потім назад повернетесь до Австрії.

І не забудьте…

• прогулятися головним міським променадом – Getreidgase, задерши голову. Над вами справжня виставка кованих вивісок просто неба. Особливо розчулюють логотипи McDonalds або Zara в архаїчному окантуванні;
• заглянути в один із численних магазинів національного одягу, приміряти стильні шкіряні шорти на підтяжках (€199 по розпродажу), похитати головою «Не-а, не сидить», але встигнути зробити селфі;

• знайти столик у найстарішому і завжди повному зальцбурзькому кафе Tomaselli, а потім терпляче дочекатися, поки офіціант прикотить до вас весь асортимент тортів і тістечок - залишиться тільки тицьнути пальцем у найпишніше;
• повернувшись додому, переглянути культовий голлівудський мюзикл «Звуки музики», дія якого розгортається в Зальцбурзі напередодні Другої світової, з ностальгією дізнатися про всі знайомі місця і цілий вечір насвистувати пісеньку про едельвейси.

Матчастина

З України до Зальцбурга можна добиратися через німецький Меммінген чи Відень. Сітка перельотів досить широка, тому можете скомбінувати квитки туди-назад з гарною ціною та зручним часом. Так, Wizz Air пропонує польоти до Меммінгену з Києва, а до Відня – з Києва та Харкова. На борту Ryanair до Меммінгену можна потрапити зі Львова, а на лінії Київ-Відень літає лоукостер Laudamotion. Втім, квитки на нього все одно треба купувати на сайті Ryanair. Ірландський гігант викупив невеликого австрійського перевізника ще торік.

Якщо ви вибрали шлях через Меммінген, рекомендую купити Баварський квиток, краще навіть онлайн, на сайті Deutschebahn. Ну, чи на місці в автоматі. Перша краса в тому, що таким квитком можна доїхати німецькими поїздами до самого Зальцбурга (в даному випадку його дія поширюється і на австрійську територію). Друга – чим більше людей їде одним квитком (максимум – п'ять), тим дешевше виходить на одного. Наприклад, якщо вас двоє – то €16. А якщо п'ятеро – менше €10 з особи. Баварським квитком можна відразу сідати в міський автобус, який везе з аеропорту на залізничний вокзал – він теж включений у ціну.

Тепер про дорогу через Відень. З аеропорту вам треба дістатися одного з віденських вокзалів (найдешевший варіант електричка S7+метро), а вже там пересідати на прямий поїзд у Зальцбург. Тут також можна заощадити, якщо вибрати не державну «Австрозалізницю», а приватного перевізника Westbahn. Якщо купувати заздалегідь (хоча б за тиждень-два), можна спіймати квитки за €14. Поїзди Westbahn курсують щогодини (в дорозі до Зальцбурга – 2,5 години), при цьому у вагоні відмінний Wi-Fi, своя розетка біля кожного сидіння і готують дуже непогану каву.

• Офіційний турсайт Зальцбурга – обов'язковий для прочитання перед поїздкою. Дуже розумний ресурс, що допомагає спланувати візит та орієнтуватися на місці. Доступний у т. ч. російською.
• Salzburg card – ключ до всіх визначних пам'яток та транспортних засобів міста. У сезон (з квітня до жовтня) доросла 3-денна карта коштує €44, поза сезоном – €39. Якщо ви збираєтеся підніматися на Унтерсберг, беріть не роздумуючи. Одна тільки поїздка на підйомнику плюс дорога туди-назад автобусом із Зальцбурга виллється майже €30 без карти. Можна зробити інакше: купити картку на 24 години та оббігти хоча б найтоповіші місця міста – фортеця, жовтий будинок (де народився Моцарт), Домський квартал, катакомби монастиря Святого Петра. За часом встигаєте, по грошах - €10 точно заощадите.
• Декілька різних карт Зальцбурга, щоб розуміти, що де лежить у місті.
• Сайт публічного транспорту Зальцбурга з планувальником маршрутів, планом усіх автобусних та трамвайних ліній та інформацією про квитки.