Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store
Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!
Так-так, це не перебільшення! Звичайно, за умови, що батьки дійсно відповідально поставились до такої подорожі. Адже єдиний мінус трекінгу з дітворою -— недостатня підготовка дорослих (матеріальна, моральна, фізична). Яку ж користь дає подорож гірськими стежками дітлахам?
Від народження дитина має вдвічі більше нейронів, ніж дорослий, однак ці нервові клітини не функціональні допоки між ними не сформуються зв'язки. Чим більше зовнішньої стимуляції отримує мозок, тим більше нейронів утворюють міцні зв'язки. А от непростимульовані належним чином клітини мозку з часом гинуть. Тож, аби максимально розвинути величезний потенціал, закладений в ваше чадо, необхідно з самого малечку створювати умови для отримання різноманітного досвіду.
Головний дарунок Карпат — свіже повітря, насичене киснем та фітоніцидами (натуральна аромотерапія), а також рятунок від шумового забруднення. Крім того, перебування на висоті від 1000 м над рівнем моря стимулює підвищення гемоглобіну.
Чи варто додатково пояснювати, що для м'язів, суглобі та координації дуже корисно ходити по нерівній поверхні?!
Перебування в горах дає великий спектр теоретичних знань про природу людини та навколишнього середовища. Водночас розширення кругозору доповнюється отриманням навичок самообслуговування, прогнозування та виходу зі складних становищ.
Похід у групі розвиває емоційний інтелект, виховує взаєморозуміння, взаємодопомогу та взаємоповагу, що особливо необхідно нашим дітям на фоні багаторічного дистанційного навчання.
В моменти емоційної вразливості (особливо у 3-річному та підлітковому віці) дитина на все життя закарбовує свої переживання та враження. Тому гірський похід — це чудовий шанс показати підростаючому поколінню гідний приклад для наслідування.
Навіть для дорослих багатоденна подорож в незвичних умовах дає підґрунтя для пізнання своїх можливостей від фізичного до психічного рівня. Розвиваються такі особистісні якості, як мужність, сміливість, терплячість.
Кілька днів життя у горах, серед рік і лісу дає глибоке розуміння нашої залежності від довкілля та здоров'я планети, стимулює берегти природу.
Напевне, ви з натхненням доповните цей список, коли разом із сином чи донечкою зануритесь у світ гір. До речі, якщо ви ще не маєте позитивного досвіду походів із малечею, то радимо для початку вирушити у тренінг з професійними гідами. Найкраще — доєднатись до організованих груп, де також будуть батьки з дітлахами, наприклад клуб KuluarPohod організовує простий похід овіяними легендами мальовничими Карпатськими стежками та через скельний Сокільський хребет. Порадами і лайфхаками тімлідерів KuluarPohod ми поділимось далі.
Як ви гадаєте, що найважливіше для вдалого гірського походу? Ні, не фізична форма і не новітнє екіпірування (хоча й це важливо). Фундамент успішного трекінгу — позитивний емоційний стан! Адже успішність вимірюється не кількістю кілометрів, не підкоренням висот, не встановленням рекордів, а гарним настроєм і, як наслідок, безпечним поверненням в цивілізацію. Тож, якщо йдете з дітьми в самостійний автономний похід чи налаштовані скористатись допомогою гіда, заздалегідь подбайте про розваги для найменших.
Досвід батьків-туристів та тімлідерів показує, що дорослі часто не правильно прогнозують потреби дітей під час походу, через що відпочинок виходить зіпсованим. Тому опишемо найрозповсюдженіші проблеми та підкажемо, як їх уникнути. Зазначимо, мова піде про малечу, що самостійно йде стежкою, а не сидить в рюкзаку за плечима батьків.
Проблема: дитина вередує або ображається, бо не розуміє нащо її вирвали з комфортних умов і кудись тягнуть у невідомому напрямі.
Рішення: задовго до походу створіть атмосферу очікування незвичайної подорожі. Розкажіть історії, почитайте книжки, подивіться мотивуючі мультики чи фільми, аби чадо загорілось бажанням вирушити у гори. Також не буде зайвим попередньо влаштувати репетицію з ночівлею у наметі.
Зверніть увагу: Зверніть увагу: фактори стресу простіше попередити, ніж усунути. І малих, і дорослих заспокоюють контроль над ситуацією, упорядкованість/систематизація та передбачуваність. Тож, говоріть з дітворою про майбутній похід, розказуйте що і як буде, не лінуйтесь відповідати на питання, навіть якщо вони здаються безглуздими.
Проблема: малечі нудно йти та відпочивати на привалах. От дійсно, крихітки не можуть довго просто йти, не можуть охопити красу природи й оцінити ризики маршруту, їм не зрозумілі балачки та турботи дорослих.
Рішення: дітлахів треба розважати, майже увесь час! Дозволяйте бігати, стрибати, лазити чи копирсатись у багнюці. Вивчіть словесні та рухливі ігри, візьміть м'яч, фрізбі, настолки, книжку, кросворди, олівці чи речі для рукоділля (відповідно віку, звичайно). Оживіть свою фантазію, адже не треба бути педагогом, достатньо лише загадати себе у дитинстві. Наприклад, на маршруті, аби пришвидшити малих лінивців, пограйте у паровозик чи вовка, що ганяється за козенятами (навіть маску можна намалювати), а на стоянці влаштуйте театр тіней тощо.
Зверніть увагу: часто задля комфорту найменших, батьки занадто їх опікають та розподіляють усе по принципу дітям — дитяче, дорослим — доросле. Так не годиться! Приблизно до 9-10 років туристики хочуть бути схожими на старших, тому їх треба у формі гри залучати до загальних клопотів на кшталт зібрати намет, розвести багаття. А такої їх підбадьорюють “штани, як у тата”, “наплічник, як у мами”, “карабін, як у гіда” (багато брендів задовольняють такі потреби, випускаючи екіпірування фемілі-стайл). Водночас батькам підлітків краще взяти себе в руки та дистанціюватись, аби дати особистості простір для прояву себе.
Проблема: юні туристи весь час щось псують, забувають.
Рішення: не треба перекладати на дітей відповідальність за серйозні речі, а якщо перекладаєте, то не сваріть. Тут важливий баланс, адже батьки мають дати чаду зону відповідальності, але вони також мають ненав'язливо контролювати те, що довірили молодшенькому. Попередьте можливі неприємності, прикріпіть шнурок аби не впали окуляри, покладіть гаджети в гемочохли, ставте ліхтар на блок аби не розрядився тощо.
Проблема: дитина сумує та проситься додому, погано їсть, не має сил.
Рішення: візьміть з собою щось емоційно цінне, що нагадує домашній спокій (піжаму, улюблену іграшку, гірлянду), навіть якщо ви вважаєте це недоречним у поході. Обов'язково запасіться “міськими” смаколиками та такими, що готуються на багатті (маршмелоу, сосиски).
Заерніть увагу: діти здатні здолати дуже складні переходи, якщо не давати їм зациклюватись на негативі й перемикати увагу на щось цікаве. Покажіть комашку, вигадайте пісеньку, розкажіть містичну історію про місцевість, де ви йдете.
І ще одне — не забувайте про позитивне підкріплення! Добре слово, похвала та неочікуваний подаруночок, як нагорода за ходовий день, замотивують юного туриста на подальшу подорож.
Карпатські гори неймовірно гарні, дуже ароматні, щедрі на гриби та ягоди. Похід зеленими стежками надихає, відновлює нервову систему та насичує вітамінами. Однак, не нехтуйте технікою безпеки.
Щодо списку необхідних речей, то тут багато залежить від конкретного маршруту та сезону, тому це тема окремої статті. У будь-якому разі пам'ятайте, що дітлахам зазвичай треба брати по 2 комплекти, бо вони більш схильні забруднитись, пошкодитися чи намокнути. А перевдягти в сухе й чисте — краще, аніж сварити крихітку.
Пам'ятайте: похід у гори для сім'ї має бути не мукою, а святом.
