Особистий досвід: Як пізнати Таїланд за 5 днів?

Особистий досвід: Як пізнати Таїланд за 5 днів?

Особисте враження
03 лютого 2017
Олександра Михальова
Олександра Михальова
Мандрівниця

Чи варто рятувати варана, що застряг у дощовій каналізації на проїжджій частині? Чи страшно вибиратися з печери під час дощу у тропіках по горло в воді? Що найнебезпечніше в літаках AirAsia? Це та багато інших цікавих історій у нашій статті!

Тайський пляж

Переліт


Зазвичай переліт до Південно-Східної Азії рідко буває дешевим. Хорошою можна назвати ціну близько $650, але і це не межа — якщо добре шукати і мати трохи везіння, можна натрапити на акційні пропозиції. У нашому випадку це був переліт від Turkish Airlines за $370 до Гонконгу. А звідти вже вся Азія на долоні і недорого.

Якщо 5 днів на поїздку — занадто мало для вас, обов'язково прочитайте цей матеріал!

Аеропорт Бангкока

Не обмежуйтеся прямими рейсами, розглядайте будь-які пропозиції: кожне велике місто — потенційний авіахаб.


Погода


Подорож була на початку травня, що для Таїланду вже не вважається сезоном, бо починається сезон дощів. Прогноз погоди обіцяв зливи ЩОДНЯ. Дощ я люблю, але втопити хороший фотоапарат боялася. Проте все-таки ризикнула. Підсумок: тропічне сонце нещадно пекло цілісінькими днями, а дощ був один раз уночі, на півдні. Так що не варто особливо вірити прогнозам.


Віза по приїзді


3 години в черзі! Вночі! Я так сподівалася, що це буде не ажіотажний час, але не так сталося, як гадалося. Особливої уваги заслуговує кабінка для фото в аеропорту Суварнабхумі! Страшніших фото у мене не було ніколи. Але ж коштують вони по 200 батів ($6) за комплект (з двох це 2 поїздки на таксі!). Якщо розраховуєте на візу по прильоті, візьміть фото з собою — це заощадить час, гроші та нерви. І валюту готівкою теж беріть із собою — банкоматів до паспортного контролю немає. А ще краще — оформляйте візу заздалегідь у консульстві, зараз це в 2 рази дешевше ($30 у консульстві та $60 по приїзді).


День 1. Бангкок


У Бангкоці планувалося провести всього 1 день, вивчати громадський транспорт було абсолютно ніколи і ми скрізь переміщалися на таксі. До того ж воно з кондиціонером і в більшості своїй за лічильником. Toyota, здається, купила весь таксі-бізнес у всьому світі :) І Бангкок не виняток.

10 місць Таїланду, які не можна пропустити — за версією путівника "Помаранчевий гід"

Перший день в Бангкоку

Про сервіс. Це був наш перший раз в Азії і були переживання, що ми летимо до країни третього світу. У порівнянні з Таїландом країна третього світу — це ми, а вони — майже Південна Корея. Особливо вражає ідеальний асфальт зі світловідбиваючою об'ємною розміткою, навіть посеред джунглів. А ще в Азії кумедне планування санвузла — навіщо виділяти місце під душ у таку спеку? Нехай буде прямо в проході! І дійсно, при тій спеці абсолютно комфортно.

Всі найважливіші лайфхаки для тих, хто збирається до Бангкока в одній статті!

До готелю ми потрапили о 5.30 ранку, саме час було кинути речі і відправитися на один із плавучих ринків Бангкока, але організм чомусь зажадав спати.


Королівський палац Бангкока


Можливо, через останній робочий день перед великим святом (День коронації — палац зачинений 3 дні) народу в Палаці була сила-силенна. Так як до Будди не можна з голими плечима і голими колінами (як чоловікам, так і жінкам), у палаці можна взяти закритий одяг безкоштовно (під заставу). Знаючи це, ми нічого з собою не брали і ... витратили більше півгодини дорогоцінного часу на чергу за одягом.

Королівський палац Бангкока

Натовп був такий щільний, що навіть зупинитися дістати пляшку води було неможливо. Туристи в основному азіати, європейців менше 20%. У будь-якому закритому приміщенні, особливо біля знаменитого Жадеїтового Будди, людей набивалося, як у маршрутці вранці. Згаданого Будду фотографувати не можна, близько не підпускають, та й сам він маленький — маючи навіть невелику короткозорість, беріть окуляри.

Нестерпна тропічна спека та натовпи людей (значною мірою друге) буквально не давали вдихнути в Палаці, навіть на території. Квиток поширювався на територію і відвідування двох музеїв. До музеїв ми навіть не дійшли, тому що настільки швидше хотілося залишити це місце.

Особистий висновок — відвідувати тільки в жорсткий несезон. Досить красиво, але натовпи людей повністю перекреслюють красу.

На жаль, через пізній підйом і купу часу, витраченого у Палаці, до Лежачого Будди ми не встигли (зачиняється о 15.30), тому раджу з нього починати.


Ват Арун


На березі річки стоїть красивий порцеляновий Храм Ранкової Зорі. Ресторани і кафе навпроти щовечора забиті відвідувачами, які бажають подивитися захід сонця на його фоні. На жаль, під час нашого перебування він реставрувався, що трохи зіпсувало ландшафт.

Храм Ват Арун

Але тим не менш це не заважає насолодитися ним зблизька. За 3 бати на поромі можна підпливти прямо до входу в храм. Тут одяг для Будди платно-недорогий (20 батів). Храм дуже гарний, вся зовнішня плитка зроблена з порцеляни. І віє від нього якимось колоритом та історією, а не тільки туристичної заманухою.

Себе окупає екскурсія каналами — дозволяє пізнати зворотний бік Бангкока: нетрі, плавучі ринки, буддистські храми з виходом до води... Чим більше людей, тим вигідніше — орендується цілий човен.

Екскурсія по Бангкоку на човні

Екскурсії "Таїланд — столиця трансвеститів" і "Нічні принади Бангкока" нас не цікавили, тому ознайомлення з вечірнім тайським колоритом проходило на пішій вулиці Каосан (Khaosan). Повинна сказати, що паралельні Каосан вулиці не менш, а навіть більш привабливі — там є чудові ресторани з місцевою кухнею і не так багато людей.


Кухня


Саме час розповісти про місцеву кухню. Вона чудова! Особливо для тих, хто любить гостре. Національна страва — суп Том Ям, що має вигляд юшки з перцю чилі, в якій плавають тигрові креветки. Усюди кокос і його молоко, чилі і, зрозуміло, рис. Риба в основному local, що тільки додає їй привабливості та свіжості (адже її ловлять на місці і готують там же на грилі).

Багато морепродуктів — устриці, креветки, гребінці. У контексті морепродуктів не забувайте переклад слова raw (сирий). Чомусь вони трапляються тут саме в такій подачі. В закладах завжди є вегетаріанське меню.

Вулична їжа свіжа і їсти її не страшно (особливо в туристичних місцях). Spring rolls — хрусткий млинець з рисовою локшиною та овочами всередині. На смак набагато краще, ніж на словах! А ще кокоси!!! Вони прекрасні! Вони скрізь! Це не ті дубові коричневі, як у нас у магазинах, а свіжі, з м'якою шкіркою, які відкривають прямо на місці — і смак у них зовсім інший, і вони дуже органічно вписуються у навколишню спеку. Також прямо у кокосі тут продають кокосове морозиво — must taste, yummy-yummy. Смузі скрізь. За копійки. Свіжі, холодні, великий вибір — манго, папайя, ананас, і, що було несподівано, гранат та кавун.

Там же ми спробували знаменитий тайський масаж. Не можу ручатися, що він однаковий по всій країні, але вартість однакова скрізь (250 батів загальний масаж — $7). Враження — він узяв щось від тайського боксу. Те місце, де за твої ж гроші тебе поб'ють. Тайський масаж — для тих, хто любить жорсткіше!

На цьому наша вечірня прогулянка добігла кінця, треба було повертатися до готелю, адже вранці за планом — 800 км на південь!


Про транспорт у Таїланді


Рух — лівосторонній, що викликає побоювання щодо оренди машини, але, мушу сказати, звикаєш швидко, достатньо кілька разів проїхати пасажиром. Більш ідеального асфальту я не бачила ніде і ніколи. Як скло, розмітка, знаки, не варто побоюватися місцевого колориту водіння — не можу сказати, що тайці їздять чітко за правилами, але після наших країв там абсолютно безпечно. Тому оренда машини — цілком прийнятний варіант, особливо якщо має бути поїздка між невеликими містами.

Вся Азія (як і вся Африка) їздить на двох колесах. Прокат мотобайків тут на рівні прокату велосипедів в Європі — на кожному розі. Тому вміння керувати двоколісним звіром вкрай згодиться.

  • У містах поширені тук-туки. Але вони не набагато дешевші за таксі, хіба що маневреніші.
  • Також їздять тут, особливо на півдні, на чомусь на кшталт пікапів з посадочними місцями в кузові і з дахом.
  • Про таксі згадувалося вище — дуже комфортно, чисто і завжди з кондиціонером.
  • Залізниця теж присутня. Але мінус у тому, що квитки не можна купити через інтернет, лише в касі на місці.
  • Авіа. Величезна кількість внутрішніх рейсів, лоукостів і не дуже, літають часто і за всіма напрямками. Бангкок-Сураттані (близько 800 км), Пукет-Бангкок — 25$, і це не заздалегідь, а за тиждень. 25$, Карле! Обійняти і плакати. Той же маршрут на поїзді коштує стільки ж! Авіа за ціною залізниці — мрія.


День 2. Острів Самуї


Для подорожі на південь був обраний авіаваріант — через те, що ми планували не сидіти на місці, наш основний багаж залишився в Бангкоці "під охороною" в міні-готелі, в якому ми зупинялися всього за 30 батів/день (менше $1!) — це нормальна практика тут. І летіли ми тільки з ручною поклажею.

Внутрішні рейси і часто лоукостери літають зі старого аеропорту Бангкока Дон Мианг. Читаючи фразу "старий аеропорт Бангкока", я готувалася морально до чогось на кшталт аеропорту Запоріжжя або Івано-Франківська. На ділі виявилося, що навіть Бориспіль відпочиває.

На перевірці багажу у нас відібрали (цілком законно) спрей від засмаги та від комарів, тому ми обзавелися ними там же в аптеці в терміналі. Так доля звела мене з натуральним кремом від комарів. Лимон+евкаліпт. Ось як тайці від москітів рятуються! Повинна сказати — відмінно працює, ще й холодить шкіру, що дуже доречно при тропічній спеці.

Що ще було приємно, прямо в терміналі Дон Мианга є 7/11 (Севен-Елевен — величезна мережа магазинів по всій Азії, крім продуктів там можна купити і розігріти їжу. Повинна сказати, дуже навіть пристойну та смачну), що дозволяє не померти від голоду через брак часу на ресторан.

Читачу! Якщо тобі коли-небудь доведеться здійснювати переліт з AirAsia, не бери там їжу! Не ризикуй... Я не знала, що той набір продуктів взагалі реально настільки зіпсувати — сухий, жирний, гострий, твердий рис, на який (як, втім, і на все інше) страшно дивитися. На додачу в AirAsia абсолютно ідіотська онлайн-реєстрація — поруч можна сісти лише за дод. плату, а безкоштовно — в різних частинах літака. Але в підсумку стюардеса сама запропонувала пересісти (безкоштовно).

В іншому політ минув добре. Польоти на світанку завжди дарують емоції на цілий день і радість оку в ілюмінаторі.

Самуї — острів у Сіамській затоці, другий за величиною в Таїланді після Пхукету. Улюблене місце для індивідуального туризму і для зимівлі. На Самуї є аеропорт, але летіти сюди дорого, тому більш бюджетний варіант — долетіти до Сураттані. На всіх рейсах на Сураттані, незалежно від авіакомпанії, прямо на борту можна купити квиток на острів (автобус+паром). Або ж купити його в аеропорту по прильоті. Дорога займає 3 години (1,5 автобусом і 1,5 поромом).

Пором запам'ятався величезною кількістю людей, які їдять місцеву Мівіну. І, зрозуміло, красивими пейзажами.

Пейзажі острова Самуї

На Самуї був виділений один день з міркувань оцінити, що це за фрукт. Що відразу не сподобалося — водії дуже багато хочуть за те, щоб довезти до пляжу (близько 10-15 хвилин коштують, як таксі в Бангкоці — $5-7). Альтернатива — прокат мотобайків. Виходить, що об'їхати всі пляжі (їх близько 15) або дуже дорого, або треба вміти водити двоколісного коня.

Для відпочинку ми вибрали два пляжі: Бо Пут, як пляж з інфраструктурою, і Бан Тан, як пляж з дрібним білим піском.


Бо Пут


Пляж з інфраструктурою

Наявність цивілізації відразу помножує ціни на 3, скільки коштує житло — навіть уявити страшно. Людей немає, воно і не дивно. Пісок великий і жовтий. Щоб добре уявити, що це означає, спробуйте купити кілька упаковок круглого рису і походити по ньому вдома.


Бан Тан


Всі негативні емоції, залишені вищеописаним враженням про Самуї, забуті. Досконалий контраст — автентично і тропічно. Пальми звисають над піском і можна недорого випити кокос прямо на пляжі. Пісок білий і дрібний — дуже приємний.

Пляж Бан Тан

Море в Сіамській затоці дуже тепле (близько 32 градусів), на багатьох пляжах Самуї яскраво виражені відливи, тобто щоб зайти по груди, потрібно йти вічність.

Саме море досить нудне, фауни практично немає. За цим треба плисти на сусідній Пангало — але дайвінг/снорклінг там доступний у рамках екскурсії і в певних місцях, а не прямо біля берега.

Висновки: Самуї — острів

  1. для тих, хто любить порожні пляжі
  2. для тих, хто любить релаксувати на суші та споглядати море, а не вивчати його мешканців
  3. більше підходить для тривалого відпочинку
  4. тут слабо виражене нічне життя, за тусовками потрібно їхати до Патайї, Пхукету, Пхі-Пхі
  5. добре підходить для відпочинку з маленькими дітьми

Що цікавого приготував Таїланд для маленьких мандрівників? Читайте в блозі TripMydream!

Чим ближче до екватора, тим раніше темніє.

Ранні заходи в Таїланді

Відпливши останнім поромом о 18.30 і зустрівши на ньому захід, ми зловили місцевого і за цілий статок (3000 батів, або $85) через 3 години були в Као-Сік. Це було головною помилкою поїздки. Зараз я б зробила так: переночувала в Сураттані, вранці рейсовим автобусом доїхала до Као-Сік, залишок дня присвятила однойменному національному парку, а наступного дня взяла одноденну екскурсію на озеро Чоо-Лан. Але мені дуже-дуже хотілося взяти саме дводенну та провести ніч у будиночку на воді.

Приїхали ми в джунглі, на рецепції нас спочатку зустріли 2 гекони, а потім вже господиня гестхаузу. Відразу домовилися про екскурсію на озеро на ранок. Ми були дуже голодні та ніяк не розраховували, що потрапимо сюди після 23. Але якийсь тайський бар навпроти працював, дуже вибачаючись нам пояснили, що з їжі є тільки локшина (все та ж тайська Мівіна), проте нам було все одно. Господиня бару зробила нам гарячі бутерброди з сиром. Безкоштовно! Це був перший раз у Таїланді, коли для нас щось зробили від щирого серця, а не заради грошей!

Ми сиділи на подушках на відкритій терасі другого поверху тайського бару, їли тайську локшину. В іншій частині залу 2 тайці грали в більярд. А з нашими ногами гралося кошеня — і навіть кошенята тут інші, з орієнтальною формою морди і великими вухами — в кожній кішці проглядає сіамський предок.

Це був один із найкращих моментів подорожі — так автентично, серед справжніх, а не туристичних тайців, під звуки та запахи тропіків.

Як полюбити Таїланд? — після цього матеріалу не полюбити його у вас просто не вийде!


День 3-4. Озеро Чоо Лан


Після ночі в бунгало посеред джунглів уранці ми вирушили на озеро.

Озеро Чоо-Лан

Озеро Чоо-Лан — одне з найкрасивіших місць Таїланду. Була собі річка, а в 1982 році побудували греблю — річка розлилася, затопивши долину, і створила абсолютно унікальні пейзажі та свою екосистему. Тут цвіте найбільша квітка у світі — Раффлезія (ширина квітки до 1,5 метра), у період її цвітіння (лютий) проводять екскурсії з її пошуків. Вода — найчистіша, блакитного кольору, прісна, дуже тепла (близько 36-38 градусів).

Водиться риба. Також особливість цього місця в тому, що тут взагалі немає москітів!

Своїм ходом на нього теж можна потрапити, але невигідно — пересуватися можна тільки човном, а орендувати його вигідніше хіба що для груп від 20 осіб. Не кажучи вже про те, що доїхати до причалу можна тільки орендованим транспортом, який із собою не візьмеш. Тому простіше взяти екскурсію і не паритися. Екскурсії на 1 і на 2 дні, пакет однаковий — екскурсія озером, печери, фотосафарі (тукани, макаки) і т. д. Дводенна хіба що дозволяє застати на озері захід, накататися на особистій байдарці (весла треба хапати відразу по приїзді, а то може не вистачити), продегустувати місцеву рибу, засмажену на решітці. Та й саме усвідомлення, що ти ночуєш у будиночку на воді, додає колориту.

Чоо-Лан - одне з найкрасивіших місць Таїланду

Їхати сюди не рекомендується в сезон дощів — всі печери закриті для відвідування з 01.06 до 01.12, а коштує екскурсія не менше. Тому щоб отримати максимум, краще приїжджати не в цей період. В печеру краще йти в купальнику, бо багато де йти через воду, а вибиратися з печери по груди у воді у вузькому проході в темряві між двома стінами. Відчуття дуже круті.

Без сумнівів, у цьому місці зосереджені одні з найкрасивіших пейзажів Таїланду! Після них популярні туристичні пам'ятки вже не вражають.

До середини наступного дня ми повернулися в Као-Сік, щоб продовжити шлях. На жаль, не було часу відвідати однойменний національний парк, але це чудовий привід повернутися туди на кілька днів — це того варте. А то за 5 днів у Таїланді так і не покататися на слоні — непрощенна помилка!


День 4-5. Панга-нга. Джунглі й острів Джеймса Бонда


Наступним пунктом було місто Панга-нга. Варто згадати, що ми збиралися заночувати в цьому місці тільки заради однієї пам'ятки (цього разу якраз знаменитої серед туристів) — Као Тапу, або т. зв. острів Джеймса Бонда. Але несподівано ми отримали та побачили набагато більше в цьому краї, ніж очікували.

Промінявши курний колорит задушливого міста на звуки джунглів, ми знову вибрали гестхауз далеко від міської суєти, ближче до дикої природи.

Господиня виявилася привітною жінкою — для початку не дала нам померти з голоду. Її страви були найкращою національною кухнею, яку ми куштували в Таїланді! До того ж взяла за них зовсім смішні гроші.

Там джунглі інші, не такі, як у Као Сок. Крім того, провінція Панга знаменита плантаціями — ми жили серед каучуку та ротанга.

Сезон дощів приходить у країну з півдня. В ту ніч лив дощ, вітер трощив усе на своєму шляху, а ми сиділи на критій терасі та, попиваючи імбирний чай, спостерігали за буянням природи. А в бунгало нас знову зустрічав гекон.

За 2 км від гестхаузу розташовувався, як було сказано на букінгу, водоспад. Туди ми і вирушили вранці. З двоколісним прокатним транспортом у мене все погано, тому господиня відвезла нас машиною (і знову безкоштовно!) і навіть була готова почекати, поки ми погуляємо, але ми запевнили її, що успішно доберемося назад на своїх двох. "Водоспад" виявився величезним національним парком Sa Nang Manora Forest Park — досить недоторканим, щоб відчувати себе в дикій природі, і досить облаштованим, щоб відчувати себе в безпеці.

Витративши заплановані 2 години, ми пройшли тільки 1/10 всієї пішої стежки, щоправда, далі від "стежки" залишалася тільки назва. Ці дикі джунглі, повністю наші, стали одним із найкращих вражень поїздки.

Пейзажі острова Бонда

В нашій кімнаті лежала брошура з туризму в провінції Панга. Однозначно можу сказати, що там є місця куди цікавіші за острів Джеймса Бонда, але про них важко знайти інформацію, не знаючи назв. Адже якщо на запит "Бангкок" або "Паттайя" Гугл видає "райські" фото Пхі-Пхі, ще й з безлюдним пляжем, що практично неможливо, то годі й казати про спробу побудувати маршрут менш відомими місцями...

Назад ми поверталися, проходячи повз ферми ананасів, задивившись на які, були безцеремонно покусані (до крові, між іншим) малими вартовими джунглів — величезними рудими мурахами. Ми були налаштовані йти назад пішки, але не вдалося — біля нас зупинився джип і сім'я тайців жестами закликала нас підвезти. І так, знову безкоштовно!

Господиня довезла нас до центру міста (автовокзал), де ми взяли індивідуальну екскурсію на Као Тапу, тому що рейсові екскурсії всі виїхали вранці, вдень їх немає, бо відлив трохи псує мальовничість.

Місто стоїть на дельті річки, саме через неї ми й пливли — мангрові ліси та карстові скелі.

Тільки колір води не особливо привабливий, бо річка несе з собою багато бруду.

Краєвиди красиві, але після Чоо Лан не особливо вражають. Сам острів Джеймса Бонда відносно невеликий. На його фоні можна зробити гарні фото, також усвідомлюєш, що рано чи пізно ця скеля зруйнується стихією.

Але величезна кількість нахабних продавців сувенірів перетворила це місце на азійський Єгипет — з криками "friend" і хапанням за руки. Вода навколо огидна — брудна, гаряча. Купатися там не варто — суцільне розчарування.


День 5. Пхукет, пора відлітати


Назад ми летіли з аеропорту Пхукету, бо він найближчий до цього місця. Рейсовий автобус представляв собою перероблений на багатомісний VIP-лімузин з золотою стелею. Хоча, може, до Пхукету тільки так і годиться їхати? :)

Транспорт в Пхукеті

Аеропорт Пхукету був першим місцем у Таїланді, де ми почули російську мову і навіть побачили російські написи. Літак був аж о 22.30, залишалося більше 5 годин, і ми відправилися вивчати найближчий пляж — Най Янг — зовсім поруч, всього 1,5 км, прямо за аеропортом. Судячи з усього, в'їзд/вхід там платний, але не ввечері.

Людей мало, ніяких туристів, пісок ідеальний — дрібний і оксамитовий, зручний захід, вода не така гаряча. Якщо на Андаманському морі всі пляжі такі, то однозначно для пляжного відпочинку варто їхати саме сюди. Так ми й зустріли захід з панорамою літаків, що летіли зовсім низько.

Захід на Пхукеті

Назад ми летіли тайським лоукостером Nok Air — залишилися дуже приємні враження. У салоні був такий запах, як у нової машини з салону, настільки він був новий. Нас навіть годували! До того ж у них дуже зручна онлайн-реєстрація в три кліки.

Якщо ви шукаєте знамениті тайські посмішки — справжні, а не туристичні — вирушайте туди, де не ступала нога пакетного туриста. Таїланд — дуже красива країна, з душевними людьми, і він вартий того, щоб вивчити його глибше!

P. S. А анонсований на початку варан був у Панга-нга, прямо в центрі міста, біля проїжджої частини. На фото незрозуміло, але він був великий — близько 30 см. Намагаючись вилізти назовні, він застряг задніми лапами. Ми пробували обмотати його футболкою і дістати, але він провалився назад у дощову каналізацію. І правильно, там безпечніше :)

Замовте прямо зараз авіаквитки з Києва до Бангкока — всього 560 євро в обидві сторони!


Читайте також:

Пекін – особистий досвід: Як встигнути полюбити і не встигнути зненавидіти?

Все, що ви хотіли знати про Занзібар: відповідь на 10 найважливіших питань

10 найкращих курортів для відпочинку в теплих країнах узимку

МІТКИ: