Особисте враження

Лазурний берег на автобусі: що робити на півдні Франції навесні?

Є думка, що Лазурний берег – це для тугих гаманців. Так, але ні. Поки на Рив'єрі не відкрився пляжний сезон, ціни на все нітрохи не вищі средньофранцузьких. А ще в регіоні процвітає автобусний комунізм: це коли за півтора євро (40 грн!) ти можеш дістатися в десяток чудових локацій – від кордону з Італією до передгір'я Альп. Ми обкатали 4 найбільш ходових маршрути. Охоче ділимося рефлексіями, підказками і ідеями.
24 лютого 2020
АВТОР: Олег Дорожовець
1
11 хв

Друзі, нагадуємо, що вже є суперзручний додаток для iOS, який вже доступний у App Store

Завантажуйте, спробуйте та залишайте свої відгуки!

Олег Дорожовець
Тревел-журналіст

Як дістатися на Лазурний берег?

Гуляти скрізь, спати в Ніцці. Так буде правильно. По-перше, тут аеропорт. По-друге, всі дороги сходяться в Ніццу. Куди б ви не вирішили податися, обійдетеся без пересадок. По-третє, Ніцца сама по собі варта уваги і здатна здивувати.

Вже з кінця квітня потрапити в Ніццу з Києва можна буде навпростець: SkyUp відкриває повітряне сполучення між містами. Ціна, правда, стартує від 80 євро в одну сторону. Якщо хочеться раніше або дешевше, то в Wizzair є зручний пересадочний маршрут: вранці вилітаєш з Києва до Кракова, а ввечері – з Кракова в Ніццу. При цьому можна вкластися навіть у 30 євро за весь шлях.

Аеропорт Ніцци знаходиться відразу за міською межею – в 6 км від центру. Як раз в день нашого прильоту весь транспорт Франції страйкував – довелося робити піший марш-кидок. Якщо багаж не сильно тягне, то така прогулянка може здатися навіть приємною: йдеш такий по Англійській набережній, по праву руку – море і пляжі, по ліву – стильні резиденції. Коли транспорт працює в нормальному режимі, сполучення між аеропортом і містом взагалі ідеальне. З 2019 року аеропорт і порт (це два протилежних кінці) поєднує швидкісний трамвай №2 (от – розклад і карта). Це майже метро, місцями лінія навіть йде під землю. Трамваї курсують кожні 4 хвилини з зупинками через кожні півкілометра. Разовий квиток коштує – 1,5 євро, квиток на 10 поїздок – 10 євро.

Гід по Лазурному узбережжі: кращі міста і курорти Франції
Читайте також
Гід по Лазурному узбережжі: кращі міста і курорти Франції
10 серпня 2021
1
10

Колія перетинає все місто паралельно береговій лінії і є сенс шукати житло в пішій доступності від траси «двійки». Наш вибір – Les Cigales – акуратний, малоквартирний готель на заслужені 3 зірочки в кроковій доступності від знаменитого Negresco. У Negresco ціни стартують від 270 євро за номер, в нашому – 40-50 євро за дабл (якщо без сніданку). Навіть у Києві такі ціни для хорошого готелю рідкість, а в Ніцці, враховуючи локацію і комфорт, – взагалі знахідка. Але пам'ятайте: чим ближче до літа, тим більше будуть дорожчати номери. Незважаючи навіть на те, що пляжний відпочинок – не найсильніший коник Ніцци. Пляжі засипані досить крупною галькою, так що ні ходити незручно, ні лежати. І кабінок для переодягання практично немає. Оскільки ми їхали не купатися, нас це не засмучувало. А щоб споглядати красу Кот Д'Азур, кращий час – як раз з лютого по травень. Немає спеки. Немає натовпу. Все, починаючи з мімози, буйно цвіте і пахне.

Що подивитися в Ніцці?

Публіка, що приїзджає, насамперед, поспішає на набережну – себе показати, на людей подивитися. Уздовж брівки місцями розставлені фірмові сині стільці. Щоб дивитися в блакитну далечінь зі зручностями. Один зі стільців став пам'яткою: він балансує на постаменті, як символ міської dolce vita. Трохи далі інший символ – статуя Свободи. Крихітна. Півметра з факелом. Не статуя навіть, статуетка. Але оригінал. Скульптор Бартольді перш, ніж відправити свою гігантшу в Нью-Йорк, тренувався на кішках копіях. Одну з авторських копій і купила мерія Ніцци за 100 тисяч євро. Біля статуї люблять показувати майстер-клас вуличні скейтбордисти. Таке витворяють!

В самому кінці набережної, навпроти хештэга #IloveNicce, – підйом на Замкову гору. Нагорі – найкраща панорама старого порту, картинні заходи і безліч затишних закутків для експрес-пікніка. Тому не забудьте прихопити винце і піссаладьер (це локальна запіканка з густо намазаною карамелізованою цибулею, оливками і анчоусами – несподівано смачно). Пройшовши біля гігантського каскаду штучних водоспадів, можна спускатися в старе місто, де з задоволенням заблукати на годинку-дві.

Канни: поради мандрівникам
Читайте також
Канни: поради мандрівникам
21 червня 2019
1
5

З двох десятків міських музеїв наш топ-3 виглядає так.

  1. Musee national Marc Chagall – найбільше у світі зібрання робіт Марка Шагала. До речі, в кожну першу неділю місяця вхід безкоштовний.
  2. Рідко відзначається туристами Музей арт-наїв Анатоля Жаковски. Просто він трохи на відшибі (зупинка трамвая-«двійки» Fabron). Якщо у Шагала все дуже дивно, але серйозно, то у Жаковски – суцільний карнавал. 100% робіт створені художниками-самоучками.
  3. Музей сучасного мистецтва MAMAC. Хто обійде всі його 4 корпуси, отримає бонус – приємну оглядову терасу на даху. Якщо для вас чотири ангари з модерном це вже занадто, хоча б загляньте у доглянутий сквер при музеї. Тут теж виставлено кілька шедеврів. Один – скульптура на тему: «Європа висловлює глибоку стурбованість» чи щось таке. Другий – взагалі ні в один виставковий зал не лізе. Це робота Саші Сосно (в дитинстві – талановитого єврейського хлопчика з Риги Олександра Соснівського), що представляє темний бетонний куб, натягнутий на людську голову. Висота конструкції – близько 30 метрів і вона вже стала однією з візиток Ніцци.

Повне зібрання всіх міських принад можна підглянути на туристичному сайті Ніцци. А ми пішли шукати потрібні автобуси.

Лінія 100. Ніцца-Ментон

Це одна з найкрасивіших доріг Європи. Синє небо вгорі, синє море внизу, між ними упереміш гранітні скелі, білі вілли, руда черепиця і зелені сади. А в центрі ти ковзаєш по серпантину. Тільки заради цього варто сісти в автобус. Він відправляється кожні 15 хвилин з зупинки Port Lympia (це кінцева трамвая-«двійки»). Ментон – останнє французьке місто на Лазурному березі, далі Італія. Воно ж вважається лимонною столицею всього Провансу. І дійсно, наскрізь просочений цитрусовим духом парфумерних, лікерних і кондитерських крамниць. Приїхавши, можна відразу ж підкріпитися фірмовими ласощами – лимонним тартом. Кращий – у булочній Au baiser du mitron («Поцілунок підмайстра») на центральній Rue de la République.

img
Автор фото - Francesco Perego
img
Автор фото - Ádám Berkecz

Більшість будинків Ментону має характерне насичено-охрове забарвлення. Тому навіть у похмурий день місто виглядає сонячно і ошатно. До того ж все потопає в садах. Великих – вісім, дрібних – сила-силенна. Найбільш доглянуті – Carnoles і Fontana Rosa. Правда, перший розбитий в 7 км за містом, а другий безпосередньо в Ментоні, в районі Гараван. На міському сайті розписані порядок і час огляду садів. В Ментоні довгий час жив-творив Жан Кокто – один з ідолів бунтарського покоління 60-х. Талановитий письменник, сценарист, художник, цинік, гомосексуаліст, наркоман, загалом, багатогранна особистість. Сьогодні діє цілих 2 музеї, присвячених Кокто. Якщо ж хочете прийти в захоплення по-швидкому, можна обійтися Весільною залою в міській ратуші, яку розписав метр. З цього настінного живопису будь-хто зрозуміє, що шлюб – не цукор.

На зворотній дорозі виходимо в Князівстві Монако, навпроти найвідомішого в світі Казино Монте-Карло. Відвідати його може кожен, кому більше 18 років і в гардеробі є щось солідніше, ніж шльопанці і пошарпані шорти (до джинсів, наприклад, відносяться терпимо). У головний хол і туалети пускають безкоштовно, але якщо хочете оглянути всі зали доведеться купити оглядовий тур. Ціна не маленька – 17 євро. Але до квитка додається ваучер на таку ж суму. Не бозна скільки, але зробити ставку в рулетці або поїсти кави-морозива з видом на сад вистачить. Сад багатий на клумби і сучасну скульптуру. Поруч строкатою плямою відблискує вертолітний майданчик. А що, деякі гравці прибувають повітрям. Самі бачили.

За парком і розкішним Hotel de Paris проходить траса Формули-1 – крива якась. Вона виводить до родового гнізда династії Грімальді. Фамільний замок – нічого особливого. Але райончик класний. Старе місто (Монаковіль) нависає над нашпигованою яхтами бухтою. У більшості ресторанів і магазинів висять портрети правлячого монарха. Але не менше зображень давно покійної принцеси Грейс, колишньої американської актриси Грейс Келлі. Для монегасків вона, як Діана для британців. Перед поїздкою (або після) подивіться фільм «Принцеса Монако» – якісно зроблений. Якщо сильно любите рибок і не шкода 16 євро, прямуйте в Океанографічний музей, чий кремовий корпус картинно вписаний у скелю. Директором закладу близько 30 років був Жак-Ів Кусто.

img
Автор фото - Nick Karvounis

Будете гуляти пішки – візьміть на замітку. Монако влаштоване за терасним принципом. Щоб піднятися з рівня на рівень, не роблячи довгих віражів, тут придумали цілу мережу безкоштовних ліфтів. Правда, вони слабо ідентифікуються з вулиці (маленькими іконками), тому уважно стежте, в яких підворіттях зникають місцеві.

Лінія 200. Ніцца-Канни

Автобуси на Канни один за іншим відправляються від зупинки Parc Phoenix. Запам'ятайте це місце. Тому, що всі описані далі маршрути будуть стартувати звідси. Добираємося, як завжди, на трамваї №2. Зупинка автобусів за 20 метрів від трамвайної. При нагоді завітайте в сам парк Parc Phoenix з гігантською оранжереєю. Там живуть смішні мавпочки та інші звірятка, а також постійно проводяться різні екшени. Ми, наприклад, потрапили на фестиваль китайських ліхтарів.

Але спочатку в Канни. Так, пафосно. Так, Палац фестивалів – з архітектурної точки зору сумне зеро. Але все одно ці сходинки, навіть без червоної доріжки, ці зліпки зоряних долоньок володіють притягальною силою. Відвідайте в тому ж приміщенні міський туристичний офіс, там обладнаний спеціальний тематичний куточок для фанів Каннського фестивалю. Гріх не сфоткатися. Хоча б для приколу.

Втім, для кіноманів Канни можуть запропонувати і забаву поцікавіше. По місту розкидано більше десяти муралів на кінематографічну тематику. Секретний план можна завантажити тут. Ми знайшли майже все. Збираючи мурали, заодно і місто подивишся. Не зациклюйтеся на бульварі Круазетт. Це дорога вітрина. Але не все золото виставляють у вітрині. Крихітні старі Канни стоять трохи осторонь і зверхньо дивляться на увесь цей зоряний пил. Підніміться на оглядовий майданчик біля замку і самі побачите.

Враження від Канн буде неповним, якщо не прогулятися по одному з елітних житлових кварталів. Найближчий від центру – Каліфорнія. Щоб туди потрапити, йдете по головній торговій вулиці Rue D Antibes до самого кінця в напрямку Ніцци, а тоді берете вліво і вгору. Чим далі в гору, тим безлюдніше і красивіше. Тільки іноді прошуршить червоний «Порш». Іноді пролетить зелений папуга. Іноді промайне в деревах сіра білка. Більшість вілл, схоже, чекають господарів тільки влітку. Дуже рідко віконниці відкриті, а за парканом чути голоси. В іншому ж, місто, як місто. Шампанське з фонтанів не б'є, тротуари алмазами не посипані, нікого з селебріті не признали.

Лінія 400. Ніцца-Ванс

Нас чекає французьке село. Ванс і Сен-Поль-де-Ванс – як сіамські близнюки, що лежать на одному маршруті. Перше вище, друге – під ним. Вже починаються Альпи. Але з оглядових майданчиків ще видно море. Обидва села виключно фотогенічні. Але Сен-Поль трохи більше і трохи багатше. Обидва побудовані за принципом «орлиного гнізда» – кругле плато з усіх сторін обнесене стінами, за якими ховаються будинки і тільки дзвіниця визирає каланчею.

До кінця XIX століття Ванси мали виключно оборонне значення, а в мирний час жили тихим розміреним життям. Але потім сюди зачастила богема. Показовим прикладом може служити історія готелю La colombe d'or («Золота Голубка»), що перетворився за 100 років з пересічного трактиру з 3 гостьовими кімнатами у фешенебельний 5-зірковий готель. Місце полюбилося художникам (Пікассо, Шагал, Прево) і, як у них заведено, за постій з господарем розплачувалися роботами. До речі, подібна практика існує до цих пір. В готелі вже зібрана чимала колекція. На досить скромному сільському кладовищі Сен-Поль-де-Ванса ви знайдете могилу Марка Шагала. Окремим шедевром є місцева каплиця Білих грішників у розкаянні, більш відома як каплиця Фолона. Талановитий, але маловідомий бельгійський художник Мішель Фолон розписав її дуже зворушливо.

Ніцца – Лерінскіе острови: як організувати ідеальне весільну подорож
Читайте також
Ніцца – Лерінскіе острови: як організувати ідеальне весільну подорож
14 листопада 2017
1
6

У сусідньому Вансі подібне зробив з каплицею Анрі Матісс. Кажуть, так він віддячив черницям, що доглядали за ним під час хвороби. Каплицю Розера Матісс спроектував практично на смертному одрі. Йому вже перевалило за 80, він пережив дві складні операції, не міг пересуватися самостійно, але при цьому називав ванську каплицю своєю найкращою роботою. Об'єкт дуже контрастний: зовні – чисті білі стіни і волошково-синій дах, усередині – яскраві вітражі з підлоги до стелі і суворі графічні сцени страстей Господніх (всього два кольори – чорним по білому). Щоранку в неділю в каплиці Розера правлять службу божу. В інший час вхід платний – 7 євро. Фолон, між іншим, котирується дешевше. Квиток в його каплицю коштує всього 4 євро.

Лінія 500. Ніцца-Грасс

Це поїздка в Середньовіччя, темне і світле одночасно. Саме в Грассі розвивалася кульмінація нашумілого роману Патріка Зюскінда «Парфумер». Правда, однойменний гучний фільм знімався не тут, а в Барселоні. Тіму Тикверу видніше, але автентичного антуражу в місті вистачає з надлишком. У вузьких похмурих закутках Грасса, здається, навіть той середньовічний запах вивареної шкіри, нечистот і вогкості назавжди в'їлася у закопчені стіни.

Але вже на сусідній вулиці відчуваєш зовсім інший аромат. Грасс по праву вважається парфумерною столицею Європи. Тут працюють три великі фабрики і пара десятків артизанських мануфактур. Вже на підступах до міста біля дороги красуються величезні самогонні апарати – це дистилятори. З середини весни і до середини літа всі поля в окрузі рясніють квітами, а старий і молодий, як і 300 років тому, збирають цю красу у кошики, щоб потім відправити на переробку. Грасс забезпечує сировиною для виробництва парфумів більшість знаменитих брендів. І легендарну «Шанель №5» вивели саме тут. Зрозуміло, що більшість місцевих дивовиж пов'язано з парфумерією. Зокрема, споруджений грунтовний Міжнародний музей парфюмерії з прилеглим до нього садом. Вхід в кожну точку коштує 4 євро, але якщо відвідувати відразу дві – лише 6. Правда, в сад починають пускати лише з кінця березня.

А ось будь-яку з трьох міських парфумерних фабрик можна відвідати безкоштовно. Екскурсії водять раз на годину, а якщо наплив великий, то і частіше. Але говорять по-французьки, англомовної ми так і не дочекалися. Найзручніше йти на фабрику Fragonard, вона в самому центрі міста. Інші на виїзді. Тут же можна запастися запашним товаром на кілька років наперед.

Міні-лайфхак: на кінцевій 600-го в Грассі розміщений туристичний офіс, в якому є буклети, дають 10-відсоткову знижку в парфумерних магазинах. А зупинкою раніше (площа Honore-Cresp) знаходиться просторе оглядове плато. Поруч під однією зі стін причаїлася комічна скульптура середньовічного парфумера. Як раз для фотки на прощання.

Франція: 25 корисних посилань для тих, хто планує французькі канікули
Читайте також
Франція: 25 корисних посилань для тих, хто планує французькі канікули
30 серпня 2019
1
3

Хочеш подорожувати частіше?
280 000 передплатників вже отримують наші листи з авіаскідкамі до -85% і подорожують частіше.
ok
або
Сподобалась стаття?
😍
😂
😄
😐
🤔
😩
Розповісти друзям:
Коментарів немає
tripmydream — туристичний сервіс, який допомогає підібрати, проанализувати та придбати найкращі пропозиції перельоту та проживання в будь-якій точці світу. Вся необхідна інформація для мандрівника — саме тут!