... розпрощавшись із Грузією, ми почали шукати спосіб бюджетно дістатися Вірменії.

Про пригоди пари за маршрутом Одеса-Батумі-Местія-Тбілісі-Кахетія можна прочитати тут, а тим часом ми розповімо про наступну частину подорожі — сонячну, колоритну та гостинну Вірменію.

Вірменія. Маршрут: Тбілісі – Єреван – о. Севан

Валюта: вірменський драм, 1$ — 480 драмів.

Звичайно, до Єревана можна доїхати маршруткою або автобусом, але наші змучені тіла протестували і просили комфорту. Вирішили обрати поїзд.

Повертаючись з Кахетії, ми буквально влетіли на вокзал, розділилися і стали за звичкою у чергу, а коли підійшли до касира, то відчули себе трошки аборигенами. Справа в тім, що на вокзалі Тбілісі працює електронна черга: дві миловидні дівчини видають номерок і просять стежити за рухом на екранах, а поки можна присісти і не поспішати.

До речі, ми були 556, а на табло ще не було номера 400. За 4 хвилини до відправлення ми вбігли до нашого плацкартного вагона, який, ми думали, особливо не відрізняється від наших поїздів.

Проте він відрізнявся: ми не встигли купити води і зазнали повного фіаско. У вірменських поїздах не продають воду, пиво, чай, нема ковдр, а ходити до іншого вагона можна тільки з провідником. Так що на нас чекала ніч з 200 мл «Тархуну» під гучний вірменський шепіт наших сусідів.

Єреван зустрів нас яскравим сонцем, спекою +35 °C і типовим питанням від місцевих таксистів: «Куди їхати треба? Відвезу дешевше, куди скажеш!»

У першому хостелі, в якому ми оселилися, нам не відразу знайшли ліжко, а потім там і зовсім не було води, та й краєвид з вікна — не найкращий. Проте в наступному все було гаразд.

У Єревані в серпні нереально спекотно. Немає річки або моря, які зробили б повітря менш задушливим, але є безліч парків. А ось увечері в місті піднімається вітер, і носити спідниці , які розвіваються, абсолютно неможливо. Ділові вірменські жінки віддають перевагу спідницям-олівцям або штаням. Рятуватися від спеки потрібно лимонадом і легкою їжею.

Єреван — місто невелике, і якщо порівнювати його з Тбілісі та Баку, то найнудніше та найбідніше. І в архітектурному, і в економічному плані. Головна площа Республіки виглядає немов ілюстрація до поняття «сталінський ампір». Будинки, багатоповерхові та невеликі, не викликають особливого захоплення. Багато недобудованих будівель у самому центрі, на місці історичних руїн. На кожному кроці продають морозиво, шаурму, а центральний район більше схожий на вокзальну площу: розкладки, продаж колготок і решти «потрібних» речей.

Єреван врятували в наших очах самі вірмени. Для гостей вони знімають останню сорочку: запропонують домашню каву, виноград і абрикоси прямо зі свого саду. Нас годували, поїли і показували найкраще, допомагали знайти дешевше таксі та робили все це з посмішкою на обличчі. Вірмени дуже люблять іноземців, а якщо почати говорити з ними англійською, широко посміхаються і відкривають душу. Дізнавшись, звідки ми (Україна та Росія), посміхатися не припиняли. Просто переходили на іншу мову.

Тепер про культурну програму:

Вранці можна обійтися булочками з автоматів і поснідати фруктами, які є на кожному кроці. А потім довго губитися в центральній частині міста — ніколи не знаєш, що знайдеш в єреванських двориках. Там і блакитна мечеть, і еко-кафе (Green Coffee Bean Shop).

Пройдіть парками, там прохолодно. Візьміть з собою побільше води і крокуйте центром.

Єреван п'янить. У прямому сенсі — в центрі міста можна відчути відомий аромат вірменського бренді, і гріх не піти на екскурсію на завод з дегустацією! Там буде все — розповідь про виробництво, байки та міфи про коньяк, іменні бочки і, звичайно, знаменитий напій.

Обідати, звичайно, потрібно йти до ресторанів місцевої кухні. Полюбити Вірменію, не скуштувавши її м'ясо, гранатове вино і далму (фаршироване листя винограду), неможливо. Набридло? Йдіть пити крафтове пиво та їсти непогані бургери в Dargett!

Два найвідоміших місця, де проводять вечори і місцеві, і туристи: фонтани, що співають, і Каскад. Каскад — архітектурний комплекс, складовою частиною якого є невеликий штучний водоспад. Його почали будувати ще до розпаду СРСР, а закінчили в 2009 завдяки американському меценату вірменського походження. Тепер це справжній центр мистецтв. Найкраще, що можна зробити в Єревані ввечері, особливо після ситної вечері, — піднятися на його вершину нескінченними сходами, подивитися на нічне місто і бути зачарованим ним назавжди. Вдалині виднітиметься Арарат, а перед вами — темний килим з мільйонів вогників.

Фонтани, що співають, навряд чи вас сильно здивують, але тут відчувається душа міста та її відкритість.

Закінчити вечір добре у перевірених місцях, про які можна дізнатися від місцевих. Одне з таких Jean Paul Existential Cafe — квартира-притон у найкращому сенсі цього слова, з вином із домашніх склянок і, звичайно, живою музикою.

Єреван псують недобудовані багатоповерхівки в центрі міста, зруйновані старі будинки, але місцеві ініціативні громадяни створюють альтернативні красоти: веганські кафе, друковані журнали сучасної літератури, в'язані гаманці та багато іншого. Просто треба знати, де все це шукати.

Тут не завжди є Wi-Fi, SIM-карту неможливо купити без паспорта, але зате місцевий проект OneArmenia зробив чудову карту, в якій зібрана основна інформація про найцікавіші місця міста.

Ми втомилися від єреванської спеки після першого дня. Вирішено було попрямувати на озеро Севан — до блакитного озера, овіяного легендою про острів Ахтамар і закохану доньку царя Арташеса. Там же знаходиться монастир Севанаванк, куди обов'язково потрібно видертися, щоб оцінити розмір озера і знайти унікальні рослини. Краєвид звідти коштує тисячі драмів (не буквально, звичайно, бо це всього кілька доларів). Севан — місцевий вірменський курорт, де звичайні люди проводять вихідні, чоловіки з надмірною волосатістю смажать м'ясо на мангалі, діти бігають по піску, і скрізь дуже спокійно та тихо.

Уздовж берега розташовані місця, де можна залишитися на ніч: від звичайної зони з мангалами й альтанками, куди приїжджають з наметами, до невеликих будиночків і готелів. Оглянувши з добрим таксистом всі варіанти, ми зупинилися на Best Western, зайнявши двоповерхове бунгало з другом-італійцем, якого зустріли у Вірменії випадково.

І цей відпочинок коштував всіх витрачених грошей: вода в Севані важка, запливати далеко не варто, так що ми розташувалися навколо басейну та насолоджувалися сонцем, місцевим пивом і швидкісним інтернетом. А коли сонце почало танути у водах, ми перемістилися до пірсу, де знаходиться ресторан, та спостерігали за красою багатовікової природи Вірменії. Повз пролітали чайки, світ здавався простим і не нудотним, бажання та мрії — нескінченними, як лінія горизонту, а наші руки зберігали тепло один одного.

Купити авіаквитки Київ - Єреван можна прямо зараз онлайн — від 179 євро в обидві сторони.

Читайте також:

Кавказький тріп: Грузинські пригоди, якими неможливо не поділитися

ТОП-6 найдревніших міст світу

Тисяча й одна хвилина в Ірані, або чому Іран — перлина Близького Сходу