Еверест: як зійти на головну вершину світу

Початок

Почалося все дуже давно, коли в 9 років, я вперше пішов в Карпати з батьками. Ми піднялися на дві невеликі вершини – Великий Верх та Стій, висотою 1500-1600 метрів. Не можу сказати, що мені тоді дуже зайшли гори, так як всі рази була дощова і мінлива погода. Я був маленький, тягнув цей величезний рюкзак, ялинки били гілками в обличчя і, зрозуміло, великого задоволення від цього я не отримував. Особливо, якщо враховувати, що в цей же час всі діти просто грали в футбол. Тому я вигадував всілякі відмовки, але батьки все одно тягали мене з собою в походи 3-4 рази в рік. Так я ріс, втягувався і з часом почав розуміти, що найбільші емоції дарують саме ті походи, в яких щось пішло не так. Адже саме про таких походах ти потім будеш розповідати друзям.

Першою великою горою став Ельбрус (5642 м) в 2013 році. Пам'ятаю, що тоді на сходці туристів в Білій Церкві я боявся комусь сказати про свою мету піднятися на цю вершину. Адже на такі висоти я ніколи не піднімалося раніше тому, звичайно, були внутрішні сумніви на цей рахунок. Але вже в серпні цього ж року я і ще два моїх друга вже були на вершині. Було важко, я навіть пообіцяв собі, що ноги моєї там більше не буде, але факт в тому, що ми це зробили. Тоді у мене почав зароджуватися план зійти на висоту до 8 тисяч.

Підготовка до сходження

Так я плавно рухався по цій до позначки в 8000 м. Наступним 7-тисячником був пік Леніна, на який ми пішли в липні 2017-го року. Але піднятися нам, на жаль, не вдалося із-за негоди – був сильний вітер і я вперше обморозив пальці до невеликих пухирів. Тому, діставшись до висоти 6800-6900 метрів ми розвернулися і пішли назад. В принципі я не засмутився, так як ми отримали дуже корисний досвід, так і піднятися туди можна буде інше. Після піку Леніна настав час підійматися на восьмитисячники. Першим таким стала вершина Манаслу, висотою 8163 метра.

Після Манаслу, я зрозумів, що на восьмитисячники цілком можна ходити. Настав час вибирати наступну вершину. Звичайно, за логікою наступним мав стати Еверест, як найбільш значуща і найвища вершина. Це було цікаве випробування як для мене самого, так і корисний досвід для моєї компанії – клубу туристів «Кулуар». Так і було ухвалено це рішення. Я запланував піднятися відразу на дві вершини – на Еверест і на Лхоцзе (8516 м) – це четверта за висотою вершина в світі. Вона знаходиться поруч з Еверестом і ніхто з українців поки не ходив за такою програмою в одному сезоні. У нас, на жаль, теж не вийшло, так як на спуску з гори нас застала негода.

Як відбувається сходження на Еверест

В самому таборі все обладнано максимально комфортно. У вашому розпорядженні одномісний намет з матрацом та подушкою. Також є великий намет-шатер, так званий «dining hall», розрахований на 15 осіб. Там завжди є різні напої, солодощі, є своя пекарня, де випікають хай і не найбільш смачні тортики на світі, але все таки печуть. Є навіть свій бар, де є віскі, пиво і все, чого душа забажає, але так вже вийшло, що за місяць нашого перебування там, ми випили тільки по баночці пива і все. В горах такого зовсім не хочеться.

Що стосується самої екстремальної ситуації, то така сталася під час нашого спуску з вершини. Різко зіпсувалася погода і ми спускалися в умовах урагану: був сильний вітер, сніг, температура -55°. Після спуску з вершини в цей табір ми з моїм напарником Романом залишилися там на ночівлю, хоча за планом повинні були спускатися у другій табір на висоті 6500 м, але ніяких сил вже не було. У мене вітром знесло захисну маску. Я пробував використовувати інші захисні окуляри, але під них залітав сніг. У підсумку, з вершини мені довелося спускатися в четвертий табір на висоті 7900 м з незахищеними очима. Це загрожує снігової сліпотою. Снігова сліпота – це опік сітківки ока. Жахливо боліли очі, але з-за темряви я не міг зрозуміти опік.

Те, що це дійсно опік я зрозумів, вже коли нам чекав підйом в 6-7 ранку. Я вколов собі 2 ампули Дексаметазону і ми вирушили в дорогу. З відкритими очима я міг пройти буквально 10-30 метрів, після чого вони починали страшенно боліти. І це при тому, що я був в захисних окулярах і масці, але навіть ця подвійна захист не допомагала. Коли біль ставав нестерпним, я зупинявся, закривав очі і біль трохи вщухала. Щодо: якщо при відкритих очах почуття ніби їх ріжуть ножем, то при закритих, відчуття наче в них насипали перцю.Так я масажував очі і вичікував хвилин 10-15. Після чого, коли зір трохи відновлювалася, хоча б настільки, щоб бачити спорядження і мотузку, по якій ми йшли, я продовжував шлях. Але через 10-20 метрів, потрібно було знову закривати очі і повторювати процедуру.

Забронювати готель зі знижкою до -65% можна на сайті.

Так близько 8 годин я спускався з висоти 7900 м в табір на висоті 6500 м. Там нас вже чекали альпіністи і шерпи, які всіляко намагалися допомогти. Звідти ми викликали вертоліт, тому що в такому стані проходити льодопад Кхумбу, це один з найнебезпечніших ділянок при підйомі на Еверест, вкрай не рекомендується. Вертоліт зміг прилетіти тільки вранці тому заночувати довелося в таборі. На ранок за нами прилетів вертоліт і спустив нас спочатку в Лукку, а потім і в Катманду. Там мене оглянули лікарі і виписали кілька ліків. В принципі все обійшлося: через 2 дні я вже міг бачити на відстань кількох метрів, а на повне відновлення у мене пішло 1-1,5 місяця. Крім цього отримав обмороження пальців на нозі – слезло три нігтя і досить сильно був обморожений мізинець на руці. Але це не дуже критично, на щастя, все залишилося на своїх місцях.

Як підготуватися до підйому? Можуть не пустити на Еверест?

Як такого, чек-листа вимог для підйому немає, і у сходженні, раз ви вже заплатили, вам не відмовлять. Просто при недостатній підготовці на якомусь етапі ви відчуєте слабкість, вам доведеться розвернутися і спускатися вниз не дійшовши до вершини. Ось це прикро.

Куди звертатися, якщо хочеш на Еверест?

Які є варіанти сходження (соло-сходження, підйом з групою і т. д.) і в чому специфіка кожного з них?

Якщо говорити про маршрути сходження, то це підйом з півночі, з боку Тибету, і схід з півдня, з боку Непалу. Я ходив з боку Непалу тому що мені більше подобається ця сторона. А ще було цікаво пройти льодопад Кхумбу. Цей льодовик неймовірно красивий, хоч і несе в собі додаткову небезпеку.

Загалом, маршрут з півдня (з Непалу) коротше, крутіше і небезпечніше. З півночі маршрут довший, ніж він більш комфортний, але самі проходи довше і більш вітряні. З якого боку підніматися це питання індивідуального вибору.

Альтернативи Евересту

Скільки це коштує?

Підйом на Еверест коштує дуже дорого і ціна формується з великої кількості різних факторів. Так, наприклад, у багатьох європейських і американських компаній вартість підйому може досягати $100 000, російські організатори турів пропонують ціну в діапазоні $65 000 - 80 000 нам підйом обійшовся в $32 000.Ціна така тому, що я проводжу в Непалі дуже багато часу і вибрав в якості організаторів місцеву компанію. Це вартість в яку не включені мої витрати, як лідера. Ми з хлопцями за все платили колективно за рахунок чого вдалося зробити ціну істотно менше. Ціна складається з декількох факторів, самий неприємний з яких це дозвіл на сходження на Еверест. Ця папірець коштує $11 000. Другий пункт – послуги висотного шерпа. Вони коштують по-різному, але в середньому це близько $7000. Шерп закріплюється за альпіністами на весь час сходження. Решта суми це сам сервіс, намет в базовому таборі, живлення, кисневі балони, місцеві перельоти, спорядження та ряд інших можливих витрат.

Наступний важливий пункт – участь непальського закордонного лідера в експедиції. Йому потрібно оплатити ті ж витрати, що й у кожного з учасників. Якщо ви йдете у супроводі англомовного або російськомовного лідера, то це відразу підвищує ціну в багато разів. Зате він може поділитися з вами своїм досвідом і проконтролювати, щоб ваші стосунки з непальської стороною склалися максимально успішно. У вартість сходження ніколи не включається summit bonus – це бонус, який дається вашому шерпа в разі Досягнення вершини. Він становить приблизно $1500. І ще, не забуваємо про спорядження, яке вам знадобиться – це висотні черевики, костюм, спальник розрахований на -25 – -40 градусів. Все це теж коштує великих грошей і в сумі на спорядження піде близько $5000.

Є два типи пакетів: пакет базового табору – він включає всі до базового табору, далі ви працюєте самостійно. З таким варіантом ходити я вкрай не рекомендую. Все про що я вище розповідав входить в пакет all inclusive. У нього входить все, крім особистого страхування туриста, summit bonus шерпам і вашого перельоту в Непал.

На закінчення, хочу побажати всім побільше подорожувати, ходити в гори, гори роблять людей кращими. Можу з упевненістю заявити про це, адже я це бачив вже багато-багато разів. Кожна пройдена вершина додає вам внутрішньою впевненості в тому, що ви подолали себе, хоч це і було важко. Ви напевно зможете піднятися на наступну вершину, яка буде вище і технічно складніше попередньої. Це почуття впевненості безцінне, адже мова тут йде не тільки про горах, а і про підкорення життєвих вершин. Все це працює за однаковою схемою. Так що подорожуйте, відкривайте, живіть!